ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З АМПУТАЦІЄЮ КІНЦІВОК: РЕЗУЛЬТАТИ ЕМПІРИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
DOI:
https://doi.org/10.31891/PT-2026-3-30Ключові слова:
військовослужбовці – учасники бойових дій, ампутація кінцівок, відновлення військовослужбовців, госпітальний етап, психодіагностичне дослідженняАнотація
У статті здійснено комплексне емпіричне дослідження психологічних особливостей військовослужбовців, які перенесли ампутацію кінцівок. До психодіагностичного інструментарію, який був покладений в основу емпіричної частини дослідження належать: 1) Опитувальник визначення рівня прояву реакцій бойового стресу (К. Возніцина, Т. Сіренко, М. Грудій, модифіковано К. Кравченко); 2) Методика «Тест життєстійкості» С. Мадді (модифікація Д. Осина та Є. Рассказової); 3) Методика «Тест смисложиттєвих орієнтацій» (Д. Леонтьєв); 4) Методика «Опитувальник рівня суб’єктивного контролю» (Дж. Роттер); 5) Методика «Копінг-тест» (Р. Лазарус). Виявлено системні, багатовимірні та статистично достовірні відмінності між досліджуваними групами, серед яких: група 1 – військовослужбовці з ампутацією кінцівок; група 2 – військовослужбовці, які отримали поранення без ампутації. Отримані результати свідчать про те, що ампутаційна травма виступає сильним детермінуючим фактором, який комплексно впливає на смислову сферу особистості, структуру суб’єктивного контролю, рівень життєстійкості та домінуючі копінг-стратегії.





