Psychology Travelogs

ПЕРЕВАГИ ДИХАННЯ-ТІЛА-РОЗУМУ ДЛЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ, ВЕТЕРАНІВ І МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Річард БРАУН — 2026-05-28

У цій статті представлено інноваційну програму, яка допоможе подолати розрив між великою кількістю військовослужбовців, які потребують психологічної допомоги, та обмеженою кількістю медичних працівників, доступних під час війни. Стрес і травми, пов’язані з бойовими діями, особливо під час тривалого збройного конфлікту, коли солдати повинні повернутися на поле бою, незважаючи на численні травми, важко лікувати навіть за наявності традиційних методів лікування.

Нові методи, такі як програми «розум-тіло», які активують численні шляхи зцілення, можуть пом’якшити або звернути назад вегетативну дисрегуляцію та інші нейрофізіологічні дисфункції, пов’язані з екстремальним стресом і травмою. «Дихання-Тіло-Розум» («Breath-Body-Mind» – BBM) – це науково обґрунтоване, дихально-орієнтоване, багатокомпонентне втручання, розроблене для швидкого досягнення ефективності, легкого у вивченні та практиці, безпечного та адаптованого для людей з важкими фізичними та психічними захворюваннями. Воно успішно використовується в багатьох країнах під час і після терористичних атак, воєн та інших масових катастроф. Крім того, методи BBM можуть бути інтегровані як доповнення до інших методів лікування, що надаються як індивідуальна або групова терапія (для груп до 500 учасників) особисто або онлайн для дітей та дорослих – цивільних осіб, рятувальників, військовослужбовців та медичних працівників.

Потенційні переваги методу BBM включають покращення виживання військовослужбовців на полі бою, відновлення після фізичних та психологічних ран війни та довгострокову реінтеграцію в цивільне життя. Для повної інтеграції навчання BBM у військову діяльність з метою покращення виживання, відновлення, реабілітації та благополуччя необхідні якісніші, масштабніші дослідження серед військового населення.

ПСИХОЛОГІЯ КОНФЛІКТУ ЯК ДЕТЕРМІНАНТА ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ

Наталія ГОЛЯРДИК — 2026-05-28

У статті здійснено теоретичний аналіз психології конфлікту як детермінанти девіантної поведінки особистості. Обґрунтовано, що внутрішньоособистісні конфлікти, зумовлені суперечностями між потребами, цінностями і соціальними нормами, виступають важливим чинником формування дезадаптивних форм поведінки. Визначено основні механізми трансформації внутрішніх суперечностей у девіантні прояви, зокрема порушення саморегуляції, когнітивні викривлення та емоційну дестабілізацію. Наголошено на ролі соціального середовища та індивідуально-психологічних характеристик у загостренні конфліктів і формуванні девіацій. Актуальність дослідження зумовлена зростанням рівня психоемоційного напруження в суспільстві, трансформацією ціннісних орієнтацій та ускладненням соціальних взаємодій, що посилює прояви внутрішньоособистісних конфліктів і пов’язаних із ними девіантних форм поведінки. В умовах соціальних криз і нестабільності особливої ваги набуває вивчення психологічних механізмів виникнення та подолання внутрішніх суперечностей особистості.

Зроблено висновок про необхідність своєчасної психолого-педагогічної підтримки особистості з метою профілактики девіантної поведінки.

ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ТЕРАПІЇ ПРИЙНЯТТЯ ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ПОДОЛАННІ СОРОМ’ЯЗЛИВОСТІ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ

Ольга ІГУМНОВА — 2026-05-28

Стаття присвячена проблемі сором’язливості студентів-психологів та можливостям її подолання із використанням засобів терапії прийняття та відповідальності. Представлено результати теоретичного аналізу сучасних підходів до розуміння сором’язливості як прояву соціально-емоційної скутості..

У статті подано емпіричні дані щодо відмінностей між групами за рівнем сором’язливості, психологічної інфлексибільності та когнітивного злиття. Отримані результати обґрунтовують доцільність використання засобів ACT (прийняття, когнітивна дефузія, майндфулнес та ціннісно-орієнтована поведінка) як ефективного напряму психологічної роботи, спрямованого на зниження сором’язливості та розвиток психологічної гнучкості студентської молоді.

РОЗВИТОК ПСИХОФІЗІОЛОГІЇ В УКРАЇНІ ТА ВНЕСОК ВІТЧИЗНЯНИХ ВЧЕНИХ В ЇЇ СТАНОВЛЕННЯ

Микола КОРОЛЬЧУК — 2026-05-28

У статті здійснено аналіз історичних витоків зародження психофізіології в Україні, як самостійного напряму науково-прикладних досліджень. Встановлено, що ідеї психофізіологічного забезпечення діяльності виникли в епоху українського козацтва у процесі військово-професійної підготовки молодих козаків.

Визначено, що з 1945 року наукові дослідження здійснюються в Інституті психології імені Г. С. Костюка НАПН України, де функціонує 15 наукових лабораторій і саме лабораторія психофізіології була створена у 1975 році.

Особливу увагу приділено внеску видатних українських науковців, чия діяльність суттєво вплинула на розвиток психофізіології. Їхні основні ідеї та наукові здобутки, що стали основою теоретичних і експериментальних досліджень, розглядаються в контексті сучасного розвитку цієї науки.

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ КОРЕКЦІЇ НЕГАТИВНИХ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ У СТУДЕНТІВ З ТРАВМАТИЧНИМ ДОСВІДОМ

Людмила ЛЕВИЦЬКА — 2026-05-28

У статті зазначено, що студенти з травматичним досвідом потребують професійної підтримки психолога, оскільки негативні емоційні стани, психосоматичні розлади та емоційна напруга призводять до порушення їхньої діяльності. Представлено загальний аналіз психологічних засобів корекції негативних емоційних станів у студентів з травматичним досвідом. Розкрито сутність психологічної корекції. Представлено основні види психокорекційної роботи. Описуються основні завдання психокорекції та показання щодо проведення індивідуальної та групової психокорекційної роботи. Звернено увагу на самостійну роботу студентів з травматичним досвідом щодо зміни негативних емоційних станів засобами психологічної саморегуляції.

САМОТНІСТЬ ЯК ФАКТОР РИЗИКУ ЗНИЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В УМОВАХ КРИЗИ

Олена ПЕТЯК — 2026-05-28

У статті здійснено теоретичний аналіз самотності як фактору ризику зниження психологічного благополуччя студентської молоді в умовах кризи, зокрема воєнного стану. Розкрито сутність понять «психологічне благополуччя» та «самотність», охарактеризовано основні наукові підходи до їх вивчення. Визначено, що студентський вік є вразливим періодом щодо переживання самотності у зв’язку зі змінами соціального середовища та процесом становлення особистості. Обґрунтовано, що кризові умови посилюють прояви самотності, що негативно впливає на емоційний стан, рівень адаптації та соціальну активність студентів. Окреслено чинники формування самотності та можливі шляхи її подолання через розвиток внутрішніх ресурсів і соціальної підтримки.

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДОРОСЛОЇ ОСОБИСТОСТІ У СТАНІ ГОСТРОГО ГОРЯ

Роман ПОПЕЛЮШКО — 2026-05-28

У статті досліджуються психологічні та нейрофізіологічні особливості гострого горя у дорослої особистості та визначаються ефективні методи психологічної реабілітації після втрати близької людини. Автор розглядає прояви горя, його вплив на психічне здоров’я, поведінку та соціальне функціонування, а також чинники ризику розвитку саморуйнівної поведінки. Висвітлюються нейрофізіологічні механізми, що супроводжують гостре горе. Розкрито, як індивідуальні фактори, соціальна підтримка та генетична схильність впливають на інтенсивність і тривалість трауру.

Особлива увага приділяється етапності психологічної підтримки. Обґрунтовано інтеграцію сучасних психотерапевтичних підходів. Показано, що комплексна робота з клієнтом сприяє відновленню емоційної рівноваги, внутрішніх ресурсів, адаптації до життєвих змін та запобігає розвитку патологічного горювання.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ

Владислав РОСПУТНИЙ — 2026-05-28

За результатами дослідження психодіагностики стресу визначено три рівні методологічного аналізу – системний, інтеграційний, спеціальний і процедурний а також комплексний підхід психодіагностики стресу за прямими і побічними показниками.

Психодіагностика стресостійкості проводилась за комплексом прямих показників методик, що безпосередньо спрямовані на вимір рівня стресостійкості обстежуваних за такими методиками як: «Тест самооцінки стресостійкості»; «Комплексна оцінка проявів стресу»; «Подолання стресу». За побічними показниками методик досліджували прояви стресостійкості в мотиваційній, особистісній, емоційно-вольовій, комунікативній та соціально-професійній сферах. Робота виконувалась в три етапи – теоретичний, емпіричний, підсумковий.

ВТОРИННА ТРАВМАТИЗАЦІЯ ЖУРНАЛІСТІВ В УМОВАХ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ: МЕХАНІЗМИ ТА ЗАХИСНІ ФАКТОРИ

Ольга ЯРХО — 2026-05-28

У статті здійснено теоретичний аналіз механізмів вторинної травматизації журналістів, які працюють в умовах збройного конфлікту, та систематизовано захисні фактори, що протидіють її розвитку. Встановлено, що вторинний травматичний стрес у медійників формується через три взаємопов’язані шляхи: кумулятивну експозицію травматичному контенту, опрацювання контенту очевидців на цифровому фронті та взаємодію особистого травматичного анамнезу з фаховою експозицією. Визначено ключові захисні фактори: соціальну підтримку, організаційне визнання, травмаграмотність та рефлексивну переробку. Результати інтерпретовано крізь призму українського воєнного досвіду.

ВИКЛАДАННЯ В УМОВАХ ПРОЛОНГОВАНОГО СТРЕСУ: ВІД ВИЖИВАННЯ ДО ЕФЕКТИВНОГО НАВЧАННЯ

Олександр ГЕРШАНОВ — 2026-05-28

У статті досліджується проблема організації освітнього процесу в умовах пролонгованого стресу, спричиненого збройним конфліктом та хронічною соціальною нестабільністю. Аналізуються нейрофізіологічні механізми впливу стресу на когнітивні функції учасників навчального процесу, що вимагає від педагога розуміння відповідних механізмів. Зокрема наголошується на тому, що навчання стає можливим лише тоді, коли нервова система здатна навчатися.

У статті обґрунтовано концепцію подвійного навантаження педагога у кризових умовах та необхідність формування саморегуляторних компетентностей як базової умови ефективності викладацької діяльності.

Запропоновано практичні підходи до інтеграції елементів психологічної стабілізації в навчальний процес на основі ізраїльського досвіду травмоінформованого навчання. Так, розкрито алгоритм застосування протоколу MAASE для швидкої стабілізації емоційного стану та моделі BASIC Ph, яка дозволяє ідентифікувати індивідуальні ресурси стійкості (когнітивні, емоційні, соціальні, фізіологічні, творчі тощо) і вчителя, і учня.

Розкрито поняття відновлення безперервності як ключового завдання педагога в умовах кризи.

На основі практичних принципів травма-інформованого навчання запропоновано модель переходу від «педагогіки виживання», орієнтованої на мінімальне збереження функціонування, до «ефективного навчання», що базується на створенні безпечного простору, гнучкості та зміцненні міжособистісних зв’язків. Наведено порівняння традиційної і кризової моделей викладання.

Підкреслюється неминуча трансформація ролі педагога в кризових умовах. Зазначено, що ефективний педагог в умовах кризи – це передусім регулятор стану, носій стабільності та провідник безперервності, і лише після цього – джерело знань.

ЧИННИКИ ТА ОЗНАКИ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ

Оксана АЛЬОШИНА — 2026-05-28

У статті розкрито зміст поняття адиктивна поведінка, її чинників виникнення та специфіки формування у підлітковому віці. На основі аналізу наукової літератури визначено, що адиктивна поведінка розглядається як деструктивний спосіб подолання дезадаптації. Вона виступає своєрідною формою захисту, через штучну зміну емоційного фону підлітки намагаються компенсувати проблеми власної соціалізації, що неминуче призводить до конфлікту з загальноприйнятими нормами суспільства. Здійснено аналіз основних причини формування серед яких виділяють індивідуальні, психологічні, біохімічні та соціальні. Пристосування особистості з адиктивною поведінкою до нових умов зазвичай супроводжується функціональними збоями. Психіка адикта стає вразливою, що провокує перепади настрою, безпричинну пригніченість та втрати інтересу до життя, депресії. Усі види залежностей є певними формами захисної реакції на появу нових соціальних умов чи зміну соціального середовища, відмова від подолання проблем. Прояви адикції призводять до негативних наслідків: появи конфліктів з близьким оточенням, психічних та соматичних порушень, подальших проблем соціалізації.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ВІЗУАЛЬНО-ГРАФІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ДИТЯЧОГО МАЛЮНКА СІМ’Ї В УМОВАХ ВОЄННОЇ ТРАВМАТИЗАЦІЇ

Олена ДАЦУН — 2026-05-28

У статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження трансформації візуально-графічних характеристик дитячого малюнка сім’ї в умовах воєнно зумовленої психотравматизації. Обґрунтовано актуальність використання дитячого малюнка як чутливого проективного інструменту в роботі з дітьми, які переживають тривалий стрес, втрату, вимушене переміщення, перебування в умовах небезпеки та невизначеності. На основі аналізу близько 300 дитячих малюнків здійснено порівняння особливостей творчого самовираження дітей у довоєнний та воєнний періоди. Виявлено тенденції до спрощення деталей, монохромності, фрагментарності образів, стереотипності ліній, зниження емоційної виразності та просторової організації малюнка. Доведено, що виявлені зміни можуть виступати не лише діагностичними маркерами тривожності, а й показниками збереженості символічної активності дитини та орієнтиром для побудови індивідуальної психологічної допомоги.

ПОЧУТТЯ САМОТНОСТІ ЯК ДОМІНАНТНИЙ ЕМОЦІЙНИЙ СТАН У ЖІНОК, ЧОЛОВІКИ ЯКИХ ПЕРЕБУВАЮТЬ НА ВІЙСЬКОВІЙ СЛУЖБІ

Наталія ШЕЛЕНКОВА — 2026-05-28

У статті досліджується почуття самотності як домінантний емоційний стан у жінок, чоловіки яких перебувають на військовій службі. Показано, що тривала розлука та підвищений психоемоційний тиск формують стійкий негативний емоційний фон, який взаємопов’язаний із тривожністю та депресивними проявами. Встановлено обернений зв’язок із рівнем соціальної підтримки. Результати підкреслюють необхідність психологічного супроводу та розвитку системи підтримки для зниження негативного впливу самотності.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Юрій ПОПИК — 2026-05-28

У статті розглядається проблема інклюзивного фізичного виховання дітей з особливими освітніми потребами (ООП) як одного з ключових напрямів сучасної педагогіки. Підкреслюється значення психолого-педагогічного аспекту, що забезпечує адаптацію дітей до освітнього середовища та сприяє їхній соціалізації.

Аналізуються наукові праці вітчизняних і зарубіжних дослідників, які акцентують увагу на труднощах інтеграції дітей з ООП у загальноосвітній простір та необхідності комплексного підходу.

Визначено, що інклюзивне фізичне виховання має багатовимірний характер, поєднуючи педагогічні, психологічні та соціальні чинники. Практична реалізація інклюзії потребує адаптації програм, використання диференційованих методів навчання, створення ситуацій успіху та співпраці з батьками. Особлива увага приділяється формуванню толерантності й емпатії у класі, що сприяє гармонійному розвитку особистості та інтеграції дітей у суспільство.

Зроблено висновок про необхідність системної підтримки з боку держави, підготовки педагогів та впровадження інноваційних технологій для підвищення ефективності інклюзивного фізичного виховання.

ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСОБИСТОСТІ: ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ, СТРУКТУРА ТА ДЕТЕРМІНАНТИ

Ірина ГУЗАР — 2026-05-28

У статті проаналізовано та узагальнено сучасні наукові концепції психологічного благополуччя особистості. З’ясовано, що психологічне благополуччя є багатовимірним феноменом, що визначає здатність особистості адаптуватися до стресових та кризових умов, підтримувати емоційну стабільність, ефективно взаємодіяти із соціальним середовищем і реалізовувати життєві цілі.

Виявлено структурні компоненти психологічного благополуччя, включаючи внутрішні ресурси особистості (життєстійкість, самоприйняття, компетентність, емоційну стабільність) та зовнішні фактори середовища (соціальна підтримка, сімейні та професійні стосунки, економічні умови). Окреслено основні підходи до дослідження психологічного благополуччя, серед яких інтегративні моделі зарубіжних і українських науковців, гедонічні та евдемонічні концепції, теорія самодетермінації та підходи до психометричного оцінювання. Доведено, що рівень психологічного благополуччя залежить від взаємодії особистісних ресурсів та соціального середовища, а його розвиток сприяє підвищенню адаптивності, стійкості та життєвої ефективності особистості. Запропоновано подальші напрямки досліджень, зокрема розробку контекстуально чутливих моделей психологічного благополуччя для різних соціальних груп та удосконалення методів його комплексного оцінювання.

ПСИХОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА АКАДЕМІЧНУ МОТИВАЦІЮ СТУДЕНТІВ-ЮРИСТІВ

Таїсія КОМАР — 2026-05-28

Стаття присвячена проблемі психологічної безпеки освітнього середовища студентів юридичних спеціальностей та її впливу на академічну мотивацію у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців. Представлено результати теоретичного аналізу підходів до психологічної безпеки та емпіричного дослідження, спрямованого на виявлення її рівнів і взаємозв’язку з академічною мотивацією студентів.

Проаналізовано особливості сприйняття психологічної безпеки у різних площинах міжособистісної взаємодії, а також здійснено порівняльний аналіз академічної мотивації та страху негативної оцінки у виділених групах студентів. У статті подано емпіричні дані щодо відмінностей між групами за рівнем внутрішньої та зовнішньої академічної мотивації, амотивації та показниками соціально-оцінювальної тривожності

МОТИВАЦІЙНІ ПІДТРИМКИ ЗДОБУВАЧІВ ЗВО В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ СУЧАСНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Ірина ВОРОНЮК — 2026-05-28

У процесі дослідження автори проаналізували теоретичні і практичні аспекти формування і реалізації мотиваційних стратегій підтримки здобувачів закладів вищої освіти в умовах сучасних соціальних викликів. Актуальність теми зумовлена зростанням психологічного навантаження, цифровізацією освітнього процесу та необхідністю забезпечення стійкої навчальної мотивації здобувачів у нестабільному соціальному середовищі в Україні. Мета роботи полягала в теоретичному обґрунтуванні й аналізі мотиваційних стратегій підтримки здобувачів закладів вищої освіти в умовах соціальних викликів сучасного освітнього середовища, визначенні ефективних підходів до підвищення їхньої навчальної мотивації і залученості в умовах глобалізаційних процесів і соціальної нестабільності. Встановлено, що ефективність мотиваційної підтримки забезпечується комплексним поєднанням індивідуалізованого підходу, використання інноваційних освітніх технологій, створення психологічно безпечного освітнього середовища та розвитку навичок саморегуляції здобувачів. Обґрунтовано необхідність системного впровадження мотиваційних стратегій як важливої умови підвищення якості вищої освіти.

ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ЕМОЦІЙНОГО ВИСНАЖЕННЯ ФАХІВЦІВ ДИСТАНЦІЙНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Ірина БУРЛАКОВА — 2026-05-28

У статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження психологічних детермінант емоційного виснаження фахівців у дистанційному форматі роботи. Актуальність дослідження зумовлена стрімкою цифровізацією професійної діяльності, поширенням дистанційних форм взаємодії та зростанням психоемоційного навантаження на фахівців в умовах соціальної нестабільності, інформаційного перенавантаження та тривалого стресу. Особливої значущості проблема емоційного виснаження набуває в умовах воєнного стану, коли професійна діяльність багатьох фахівців супроводжується високим рівнем емоційної включеності, необхідністю підтримання постійного онлайн-контакту та взаємодією з особами, які перебувають у кризових або травматичних станах.

У роботі здійснено аналіз сучасних наукових підходів до розуміння емоційного виснаження як складного багатофакторного психологічного феномену, що формується під впливом індивідуально-психологічних, емоційних, когнітивних та соціально-професійних чинників. Розкрито психологічні особливості дистанційного формату професійної взаємодії та його вплив на емоційну сферу фахівців. Визначено, що дистанційна професійна взаємодія супроводжується підвищеним рівнем цифрового стресу, емоційної перевтоми, інформаційного перенавантаження та розмиттям меж між професійним і особистим простором.

Емпіричне дослідження було проведено серед фахівців, діяльність яких передбачає постійну дистанційну взаємодію. Для дослідження використано комплекс психодіагностичних методик, спрямованих на вивчення рівня емоційного виснаження, тривожності, емпатії, копінг- стратегій та особливостей професійного стресу. Отримані результати засвідчили наявність статистично значущих взаємозв’язків між показниками тривожності та компонентами професійного вигорання. Встановлено, що високий рівень особистісної та ситуативної тривожності пов’язаний зі зростанням емоційного виснаження, деперсоналізації та редукції професійних досягнень.

Доведено, що емоційне виснаження у дистанційному форматі роботи має системний характер і формується під впливом поєднання психологічних, емоційних та організаційних чинників. Важливими ресурсами психологічної адаптації визначено психологічну гнучкість, життєстійкість, самоефективність, готовність до змін, розвиток адаптивних копінг-стратегій та навичок емоційної саморегуляції. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів для розробки програм психологічної профілактики емоційного виснаження та підтримки психологічного здоров’я фахівців в умовах дистанційної професійної взаємодії.

ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ ДО НАДАННЯ ГЕНДЕРНО-ОРІЄНТОВАНОЇ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ ВЕТЕРАНАМ ВІЙНИ НА ОСНОВІ ТРЕНІНГОВОЇ ПРОГРАМИ РЕАЛІЗОВАНОЇ У ГРОМАДАХ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Оксана АБАСАЛІЄВА — 2026-05-28

У статті проаналізовано досвід реалізації тренінгової програми з підготовки фахівців до надання гендерно-орієнтованої психосоціальної допомоги ветеранам війни у громадах Харківської області. Обґрунтовано актуальність формування професійних компетентностей спеціалістів соціальної та психологічної сфери в умовах зростання потреб ветеранів і членів їхніх родин. Висвітлено зміст основних модулів програми, спрямованих на опанування травмаінформованого, гендерно-чутливого, психоедукаційного та психотерапевтичного підходів. Показано, що реалізація програми сприяла розширенню практичного інструментарію фахівців, розвитку міжсекторальної взаємодії та підвищенню якості підтримки ветеранів у територіальних громадах.

СПЕЦИФІКА ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ПОТРЕБ ВІЙСЬКОВИХ ПАЦІЄНТІВ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ЗАКЛАДУ АМБУЛАТОРНОГО ТИПУ

Юрій КАШПУР — 2026-05-28

Стаття присвячена обґрунтуванню авторської запит-орієнтованої моделі збору психологічного анамнезу військових пацієнтів в умовах амбулаторної реабілітації. На матеріалі понад 160 діагностичних інтерв'ю (КІР, 2022–2025) простежено еволюцію психологічних потреб: від гострих симптомів ПТСР до морально-ціннісного конфлікту та дезінтеграції особистісної ідентичності. Обґрунтовано специфіку реабілітаційного контексту в умовах триваючого збройного конфлікту. Представлено п'ятирозділову форму висновку з розмежуванням обов'язкового та вибіркового інструментарію.

ПСИХОДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ФОРМУВАННЯ ТЕРАПЕВТИЧНИХ ГРУП У СИСТЕМІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ОСІБ ІЗ ТРАВМАТИЧНИМ ДОСВІДОМ

Мирослава ГАСЮК — 2026-05-28

У статті теоретично обґрунтовано психодіагностичні критерії формування терапевтичних груп у психологічній реабілітації осіб із травматичним досвідом. Актуальність зумовлена зростанням психотравм унаслідок війни в Україні та потребою доказових підходів допомоги. Проаналізовано сучасні підходи до психотерапії посттравматичних станів і роль групових форм у відновленні емоційної регуляції та довіри. Визначено ключові домени оцінки: посттравматична симптоматика, дисоціація, емоційна стабільність, коморбідність і соціальні ресурси. Окреслено критерії готовності до групи та принципи її формування. Показано, що інтеграція психодіагностики з клінічним аналізом підвищує ефективність і безпечність інтервенцій.

ВПЛИВ ПСИХОТЕХНІК ТА КОМУНІКАЦІЇ НА РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКІВ В ПЕРІОД КРИЗИ

Людмила МАГДИСЮК — 2026-05-28

У статті описано особливості використання психологом психотехнік в практичній роботі та комунікації для розвитку особистості підлітків в період кризи, оскільки вона формує соціальні установки, характер, моральні норми, життєві цілі, самосвідомість та покращує процес соціалізації. Доведено. що через спілкування, толерантне ставлення один до одного, емпатію, у довірливих стосунках з однолітками, оточенням та родиною, підліток інтегрується в суспільство, вчиться розуміти себе та інших, а також формує свою індивідуальність. Однак, негативний вплив та бажання наслідувати однолітків, їх агресивна поведінка, надмірне захоплення соціальними мережами можуть мати наслідок, який призводить до залежності, порушення відчуття реальності, злочинності та соціальної ізоляції.

СОЦІАЛЬНА КОНГРУЕНТНІСТЬ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ ЯК ЧИННИК АДАПТАЦІЇ В НОВОМУ СОЦІАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Артем САВІНОК — 2026-05-28

У статті висвітлено результати комплексного вивчення соціальної конгруентності як одного з ключових чинників, що визначають успішність адаптації переселенців. Актуальність теми продиктована гострим запитом на розуміння того, як саме особистість інтегрується в нове середовище під тиском вимушених соціальних трансформацій. Автором обґрунтовано розуміння соціальної конгруентності як цілісної властивості, що забезпечує відповідність думок, почуттів та вчинків людини зовнішнім суспільним очікуванням. Водночас емпіричні дані спростовують спрощене уявлення про пряму залежність: виявилося, що високий рівень конгруентності не завжди гарантує ефективну адаптацію. Доведено, що цей феномен є динамічним і змінює свою функціональну роль на різних етапах призвичаєння до нових умов. Зроблено висновок, що вирішальне значення має не стільки сама конгруентність, скільки її збалансоване поєднання з іншими внутрішніми ресурсами особистості, які в сукупності формують адаптаційний потенціал людини.

ВПЛИВ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ОСОБИСТОСТІ НА ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО МАТЕРИНСТВА

Олена ГОМОНЮК — 2026-05-28

У статті розглянуто проблему впливу ціннісних орієнтацій особистості на формування психологічної готовності до материнства. Проаналізовано теоретичні підходи до визначення понять «ціннісні орієнтації» і «психологічна готовність до материнства», розкрито їх зміст, структуру та взаємозв’язок. Визначено, що ціннісні орієнтації є важливим чинником формування мотиваційної, емоційної та поведінкової готовності жінки до виконання материнської ролі. Обґрунтовано, що система життєвих цінностей впливає на ставлення до сім’ї, дітей, відповідальності, батьківства та визначає рівень усвідомлення значущості материнства. Особливу увагу приділено ролі соціокультурних змін у трансформації ціннісної сфери сучасної жінки та їх впливу на психологічну готовність до народження й виховання дитини. Установлено, що сформовані сімейні та гуманістичні цінності сприяють позитивному ставленню до материнства, емоційній зрілості та відповідальному батьківству. Акцентовано, що перспективи подальших досліджень полягають у проведенні емпіричного вивчення взаємозв’язку ціннісних орієнтацій і рівня психологічної готовності до материнства у жінок різного віку.

ПРО ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ВІДЧУТТЯ ДОВІРИ ДО ЛІКАРІВ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНІ СОМАТИЧНІ РОЗЛАДИ

Вікторія КОРНІЄНКО — 2026-05-28

Стаття присвячена вивченню відчуття довіри, що виступає важливим психологічним компонентом ефективного лікувального процесу, особливо для осіб із хронічними соматичними розладами, які потребують тривалої, систематичної та комплексної медичної допомоги. У таких пацієнтів медична взаємодія набуває особливого змісту, оскільки включає не тільки виконання рекомендацій, а й постійний емоційний контакт, відчуття безпеки та впевненості у компетентності спеціаліста. Це обумовлює необхідність розуміння індивідуально-психологічних чинників цього процессу, що сприятиме розробці ефективних моделей психологічного супроводу пацієнтів.

Мета дослідження полягає у теоретичнму обгрунтуванні індивідуально-психологічних чинників формування відчуття довіри до лікарів та експериментальному дослідженню їхнього впливу на рівень довіри у пацієнтів із хронічними соматичними розладами. Для проведення дослідження було застосовано такі методики: Шкала самооцінки М. Розенберга; Тест-опитувальник локусу контролю Дж. Роттера; Опитувальник міжособистісної довіри Д. Ремпела та Дж. Холмса; Методика оцінки надійності та компетентності лікаря (Р. Маєра та К. Девіса); TIPI - Big Five у скороченій версії С. Гослінга).

За результатами дослідження припущення про те, що розвиток довіри в системі «лікар-пацієнт» зумовлюється комплексом психологічних умов (довіра до себе, готовність до ризику, ефективність стратегії самопрезентації в спілкуванні) було підтверджено.

Встановлено, що довіра до лікаря не є випадковим або епізодичним явищем, а формується під впливом комплексу емоційних, когнітивних і особистісних характеристик пацієнта. Отримані результати узгоджуються із сучасними уявленнями про значення психологічних чинників у системі «лікар-пацієнт» і створюють підґрунтя для розробки цілеспрямованих інтервенцій, спрямованих на підвищення ефективності терапевтичної взаємодії.

ВИСЛУГА РОКІВ ЯК ЧИННИК ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ВІЙСЬКОВИХ ЛІКАРІВ У КОНТЕКСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ

Дарья МАТВЄЄВА — 2026-05-28

У статті висвітлено роль вислуги років як професійно-біографічного чинника життєстійкості військових лікарів у контексті дослідження резильєнтності. Теоретичну основу дослідження становлять підходи до розуміння резильєнтності не лише як особистісної риси, а як динамічного процесу психологічної адаптації та особистісного зростання в умовах війни, а також трактування життєстійкості як концептуально близького, проте не тотожного психологічного конструкта, що відображає систему стійких особистісних ресурсів подолання труднощів. Особливу увагу зосереджено на вислузі років як показнику кумулятивного військово-професійного досвіду, що може бути пов’язаний із формуванням емоційно-регуляторних, мотиваційно-ціннісних і смислових ресурсів психологічної стійкості військових лікарів.

Результати проведеного аналізу засвідчили, що зі збільшенням вислуги років зростають показники загальної професійної життєстійкості, її емоційного компонента, а також професійних інтересів і цінностей. Крім того, виявлено зв’язок вислуги років із базовими переконаннями, зокрема з уявленнями про справедливість світу, доброту людей та узгодженість світу, що свідчить про посилення смислових психологічних опор у процесі професійного становлення військового лікаря. Водночас частина інших психологічних показників виявляє лише тенденції до відмінностей, що вказує на складний і нелінійний характер взаємозв’язку між професійним досвідом і психологічними ресурсами стійкості.

Одержані результати дають підстави розглядати вислугу років не лише як формальний показник тривалості служби, а як вагомий чинник професійного становлення, пов’язаний із поступовим розвитком життєстійкості. Змістовно одержані результати можна інтерпретувати як прояв професійного дозрівання психологічної стійкості, що виявляється в посиленні емоційної саморегуляції, стабілізації професійно-ціннісної сфери та зміцненні смислових ресурсів особистості. У цілому життєстійкість інтерпретується як важливий психологічний ресурс, що може становити одну з передумов формування резильєнтності військових лікарів в умовах війни.

СУЧАСНИЙ ПІДХІД ДО ВИКОРИСТАННЯ ТРАНСКРИПЦІЇ ПРИ ЧИТАННІ ТЕКСТІВ З ЕКОНОМІЧНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ

Катерина ОЛЕКСАНДРЕНКО — 2026-05-28

Сучасне застосування фонетичної транскрипції вимагає від освітньої практики відмовитися від ізольованого викладання символьної системи та початку комплексного формування фонетичної грамотності. Це передбачає активне впровадження мультимодальних та цифрових ресурсів, постійне підвищення методичної компетентності викладачів та розробку інтегрованих підходів до вимови, що відповідають актуальним потребам сучасної мовної освіти. Загалом результати дослідження підтверджують, що транскрипція - це не застарілий навчальний інструмент, а важливий елемент формування мовної та когнітивної компетенції. Її використання сприяє розвитку усвідомленості у вивченні мови, формує навичку звукового аналізу та посилює мотивацію до вдосконалення вимови. Особливо значущим є поєднання транскрипції із сучасними цифровими засобами, які роблять процес навчання більш інтерактивним, гнучким та доступним.

ГЕНДЕРНІ ВІДМІННОСТІ СЕКСУАЛЬНИХ УСТАНОВОК ЯК ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН РАННЬОЇ ДОРОСЛОСТІ

Людмила МІХЄЄВА — 2026-05-28

Сексуальні установки особистості формуються у взаємодії індивідуального досвіду та соціокультурних впливів і виступають регулятором інтимної поведінки. У ранній дорослості вони набувають особливої значущості, оскільки інтегруються у структуру особистості та пов’язуються з формуванням ідентичності й досвідом побудови партнерських відносин. Їх зміст варіюється залежно від засвоєних соціальних ролей і нормативних очікувань, що зумовлює необхідність врахування гендерного виміру їх формування та прояву. Метою статті є теоретичне обґрунтування психологічних особливостей гендерних відмінностей сексуальних установок. Встановлено, що для чоловіків більш типовою є орієнтація на автономність і відкритість сексуальності, тоді як для жінок – її включеність у систему емоційної близькості, вибірковість і залежність від міжособистісного контексту.

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ САНОГЕННОГО МИСЛЕННЯ ПІДЛІТКІВ У ПРОЦЕСІ ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ

Назар САВИЦЬКИЙ — 2026-05-28

Метою роботи є розробка та обґрунтування елементів умовної моделі формування саногенного мислення підлітків у процесі військово-патріотичного виховання засобами фізичного виховання і спорту. Модель дозволяє відтворити структуру досліджуваного явища, у цілісності проаналізувати складові елементи, здійснити прогнозування у розгортанні проведеного експерименту, а також концептуалізувати актуальні питання нашого сьогодення. Реалізована в саморозвивальній, експериментально-тренінговій діяльності, модель підтверджує ефективність проведеного експериментального дослідження, а також гіпотезу про переваги використання здатностей емоційного інтелекту як важливого психологічного аспекту досліджуваного феномену.

БАТЬКІВСЬКА СІМ’Я ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ У СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Євген ПОТАПЧУК — 2026-05-28

У статті досліджено психологічні чинники формування здорового способу життя студентської молоді з акцентом на роль сімейних установок та міжособистісних стосунків. Проаналізовано вплив сімейного середовища на формування поведінкових стратегій щодо збереження фізичного та психічного здоров’я, а також значення соціального оточення у студентському віці. Встановлено, що сімейні цінності, стиль виховання та рівень емоційної підтримки визначають базові моделі поведінки молоді, тоді як міжособистісні стосунки у студентському середовищі здатні як посилювати, так і трансформувати ці моделі. Обґрунтовано, що формування здорового способу життя є результатом взаємодії індивідуально-психологічних та соціальних чинників.

ЦІННІСНА, КОГНІТИВНА, ЕМОЦІЙНА ТА СОМАТИЧНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ У ПРОЦЕСІ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Жанна СИДОРЕНКО — 2026-05-28

У статті здійснено теоретичний та емпіричний аналіз чотирьох ключових вимірів особистісної трансформації у процесі посттравматичного зростання (ПТЗ): ціннісного, когнітивного, емоційного та соматичного. На основі сучасних українських досліджень, здійснених в умовах повномасштабної війни, розглянуто механізми, чинники та прояви кожного з вимірів. Доведено, що посттравматичне зростання є багатовимірним феноменом, у якому зазначені трансформації взаємопов’язані та взаємозумовлені. Узагальнено дані лонгітюдних і поперечних досліджень, проведених в Україні у 2020-2025 роках, показано практичне значення отриманих результатів для психотерапевтичної та психопрофілактичної роботи.

ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ВПЛИВУ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ЗАЛУЧЕННЯ МОЛОДІ ДО АКТИВНОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

Віта ХІМІЧ — 2026-05-28

У статті досліджено психологічні механізми впливу цифрових технологій на залучення молоді до активного способу життя. Проаналізовано особливості формування внутрішньої та зовнішньої мотивації до рухової активності в умовах цифровізації суспільства. Визначено роль мобільних застосунків, фітнес-трекерів, соціальних мереж і цифрових платформ у розвитку самоконтролю, постановці цілей, емоційному підкріпленні та формуванні здоров’язбережувальної поведінки молоді. Обґрунтовано значення гейміфікації, соціального порівняння та зворотного зв’язку як ефективних психологічних механізмів мотиваційного впливу. Встановлено, що цифрові технології можуть бути дієвим інструментом популяризації активного способу життя за умови їх збалансованого та психологічно обґрунтованого використання.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ В ОНЛАЙН-ФОРМАТІ В УМОВАХ ВІЙНИ: ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ

Зоряна БОРИСЕНКО — 2026-05-28

У статті здійснено теоретичний аналіз трансформації психологічного консультування в онлайн-форматі в умовах війни. Розкрито роль цифровізації як складової e-mental health у забезпеченні доступності психосоціальної підтримки. Охарактеризовано особливості консультативного процесу в онлайн-середовищі, зокрема зміну запиту, розширення контракту та адаптацію психотерапевтичних технік. Проаналізовано формування терапевтичного альянсу, феномен психологічної дистанції та обмеження невербальної взаємодії. Визначено ключові виклики, серед яких цифрова нерівність і потреба в нових професійних компетентностях психолога. Обґрунтовано, що онлайн-консультування є ефективним самостійним форматом психологічної допомоги, який потребує подальших досліджень.

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ТА ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ В СІМЕЙНИХ ВІДНОСИНАХ

Тетяна ГУДЗЬ — 2026-05-28

У статті проведено теоретичний аналіз психологічних аспектів взаємозв’язку емоційного інтелекту та гендерної рівності у сімейних відносинах. Розкрито сутність понять «емоційний інтелект» та «гендерна рівність», охарактеризовано їх прояви у системі сімейної взаємодії. Визначено, що емоційний інтелект є важливим психологічним ресурсом гармонізації подружніх відносин, оскільки забезпечує здатність до емпатії, саморегуляції, конструктивної комунікації та взаєморозуміння між партнерами. З’ясовано, що реалізація гендерної рівності в сім’ї залежить від комплексу психологічних факторів, серед яких емоційна зрілість, емпатія, комунікативна культура, самооцінка, рефлексивність та готовність до партнерства. Обґрунтовано, що високий рівень емоційного інтелекту сприяє формуванню рівноправних, партнерських та психологічно здорових сімейних відносин, тоді як гендерні стереотипи та емоційна некомпетентність ускладнюють цей процес. Наголошено на доцільності подальших емпіричних досліджень зазначеної проблеми.

ПРОФЕСІЙНИЙ СТАНДАРТ ПСИХОЛОГА: СУЧАСНІ ВИМОГИ ТА ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ

Дарія КАРПОВА — 2026-05-28

У статті проведено комплексний аналіз трансформації правового регулювання психологічної діяльності в Україні, спричиненої прийняттям профільного закону у січні 2025 року. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю подолання хаотичності ринку психологічних послуг та встановлення чітких державних критеріїв оцінки кваліфікації фахівців. У роботі детально проаналізовано оновлені вимоги до професійної підготовки, зокрема обов’язковість ступеня магістра та проходження супервізійної практики для отримання державної сертифікації. Визначено роль Професійного стандарту «Психолог» не лише як освітнього орієнтира, а як ключового інструменту верифікації професійних компетентностей та етичної відповідальності фахівця перед державою та клієнтом. Окреслено покрокову процедуру легітимізації професійної діяльності: від здобуття академічної освіти до реєстрації у єдиному державному реєстрі. Особливу увагу приділено впровадженню системи безперервного професійного розвитку та посиленню етичного контролю, що включає заборону подвійних стосунків та суворе дотримання професійних меж. Сформульовано висновки щодо позитивного впливу сертифікації на інтеграцію української психологічної спільноти у європейський фаховий простір.

ВПЛИВ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я НА РЕАЛІЗАЦІЮ СІМЕЙНИХ ФУНКЦІЙ ПОДРУЖЖЯМ

Олена КУЛЕШОВА — 2026-05-28

У статті здійснено теоретичний аналіз впливу ментального здоров’я на реалізацію сімейних функцій подружжя. Розглянуто ментальне здоров’я як інтегративний ресурс, що визначає ефективність емоційної взаємодії, комунікації та виконання основних функцій сім’ї. Висвітлено роль психоемоційного стану партнерів у формуванні сприятливого психологічного клімату, узгодженні рішень і подоланні стресових ситуацій. Обґрунтовано значущість ментального здоров’я як ключового чинника стабільності сімейної системи в умовах сучасних соціальних викликів.

КОПІНГ-СТРАТЕГІЇ ЯК ЧИННИК ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ТА БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСОБИСТОСТІ

Вікторія КУТЄПОВА-БРЕДУН — 2026-05-28

Стаття присвячена дослідженню адаптивних копінг-стратегій як чинника підтримки психологічного благополуччя особистості в умовах сучасної соціальної нестабільності та психоемоційного навантаження. У сучасних умовах воєнного стану проблема психологічного благополуччя набуває особливої актуальності, оскільки особистість змушена постійно адаптуватися до невизначеності, високого рівня стресу та змін соціального середовища. Особливого значення набуває здатність людини використовувати конструктивні способи подолання труднощів, підтримувати емоційну рівновагу та зберігати внутрішні ресурси.

Метою дослідження стало теоретичне обґрунтування та емпіричне вивчення взаємозв’язку адаптивних копінг-стратегій із рівнем психологічного благополуччя особистості. Для реалізації поставленої мети було використано комплекс психодіагностичних методик: опитувальник Brief-COPE-26, методику вивчення психологічного благополуччя С. Забаровської та шкалу загальної самоефективності Р. Шварцера і М. Єрусалема.

Результати дослідження засвідчили наявність статистично значущих зв’язків між адаптивними копінг-стратегіями, рівнем психологічного благополуччя та самоефективністю особистості. Встановлено, що використання конструктивних стратегій подолання, зокрема позитивного переосмислення, планування та пошуку соціальної підтримки, пов’язане з вищими показниками психологічного благополуччя та емоційної стабільності. Водночас дезадаптивні стратегії уникнення та самозвинувачення супроводжуються зниженням психологічного благополуччя й підвищенням рівня емоційного напруження.

Отримані результати підтверджують важливу роль адаптивних копінг-стратегій у підтримці психологічного благополуччя особистості та можуть бути використані у психокорекційній, консультативній і психопрофілактичній роботі.

ПСИХОДІАГНОСТИКА МОТИВАЦІЇ КУРСАНТІВ ДО ВСТУПУ ДО НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Олександр ЛАЗОРЕНКО — 2026-05-28

У статті досліджено особливості мотивації курсантів до вступу в заклад вищої освіти прикордонного профілю в умовах сучасних безпекових викликів, що зумовлені трансформацією характеру воєнних загроз та підвищенням вимог до професійної підготовки офіцерів Державної прикордонної служби України. Проаналізовано структуру мотиваційної сфери майбутніх офіцерів-прикордонників, визначено домінуючі групи мотивів, серед яких провідне місце посідають соціальні мотиви та мотиви, пов’язані зі змістом майбутньої службової діяльності. Встановлено, що значущими також є пізнавальні, матеріальні та частково творчі мотиви, які по-різному проявляються у різних категорій курсантів.

Окрему увагу приділено виявленню рівня усвідомленості професійного вибору. Дослідження показало наявність частково неусвідомленої мотивації, що проявляється у невідповідності очікувань реальним умовам навчання, переоцінці власних можливостей та сумнівах щодо правильності обраного професійного шляху. Обґрунтовано, що такі особливості мотиваційної сфери зумовлені як соціально-психологічними чинниками, так і недостатньою поінформованістю абітурієнтів про специфіку майбутньої служби.

Визначено необхідність комплексного підходу до психодіагностики мотивації та системного психологічного супроводу курсантів на етапі їхнього професійного становлення. Запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення профорієнтаційної роботи, підвищення рівня усвідомленості професійного вибору та розвитку внутрішньої мотивації до служби.

Встановлено, що ефективність формування мотиваційної сфери майбутніх офіцерів-прикордонників безпосередньо залежить від якості первинного професійного відбору, організації освітнього процесу та системності психологічного супроводу впродовж усього періоду навчання. Отримані результати можуть бути використані для удосконалення механізмів підготовки кадрів у системі Державної прикордонної служби України та підвищення їхньої готовності до виконання завдань у сфері національної безпеки.

ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНІ ТРАЄКТОРІЇ ВИПУСКНИКІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ В УМОВАХ СТРЕСОГЕННОСТІ

Ірина ЛАРЧЕНКО — 2026-05-28

У статті досліджено особливостіосвітньо-професійні траєкторії випускників закладів професійно-технічної освіти в умовах пандемії COVID-19 та воєнного стану. Метою дослідження є виявлення вікових і гендерних відмінностей у поєднанні навчання і праці, участі в мотиваційних тренінгах, продовженні освіти, стратегіях пошуку роботи та залученості до сімейно-побутових обов’язків. Емпіричну базу становили 186 випускників ЗПТО Миколаївської області. Встановлено, що участь у мотиваційних тренінгах, фактична зайнятість і самостійний пошук роботи зростають у старших вікових групах, тоді як наймолодші респонденти характеризуються нижчим рівнем зайнятості. Виявлено високу орієнтацію на продовження освіти та значну залученість частини випускників, особливо жінок, до домогосподарських і сімейних обов’язків. Обґрунтовано доцільність інституційної підтримки через кар’єрне консультування, мотиваційні та стрес-менеджмент програми в закладах професійно-технічної освіти.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ АРТТЕРАПІЇ НА РІВЕНЬ СТРЕСУ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

Катерина ЛЄДЯЄВА — 2026-05-28

У статті наведено узагальнені теоретичні дані, що підтверджують поширеність стресових станів серед молоді та актуальність пошуку ефективних психологічних інструментів їх подолання. Одним із ефективних методів у роботі зі стресом є арттерапія, яка сприяє зниженню емоційного напруження та відновленню внутрішніх ресурсів.

Подано результати емпіричного дослідження рівня стресу, депресії, стресостійкості та переважаючих копінг-стратегій у студентів-першокурсників. Виявлено, що у дослідженій вибірці домінують середній та підвищений рівні стресу, помірна та легка депресія, середній рівень стресостійкості та неадаптивні копінг-стратегії (емоційно-орієнтовна та уникальна).

Наведено опис арттерапевтичної програми для подолання стресу в студентів.

ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ В УМОВАХ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ Й КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПАТОМЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ

Олексій САБАДУХА — 2026-05-28

У статті визначено та надано загальну характеристику групам психічних розладів, що є найпоширенішими (за запитами пацієнтів) та виникають як наслідок екстремальних, кризових ситуацій та психотравм під час війни в Україні: тривожні розлади; дисоціативні розлади; розлади настрою; розлади, пов'язані з травмою та стресом; розлади сну; розлади, пов'язані з соматичними симптомами – соматоформні розлади, неврастенія; розлади харчування; розлади особистості (Кластер C).

Визначено, що в патогенезі соматоформні розлади можуть бути конверсійними або функціональними, утім тривалий стресовий стан, або певний невротичний розлад детермінують виникнення й психосоматозів. На основі психодинамічної та психофізіологічної моделей психосоматичних розладів, а також нейробіологічних досліджень А. Корба виявлено та обґрунтовано загальний патомеханізм формування психосоматичних розладів. Проаналізовано роль свідомого та несвідомого у виникненні та терапії психосоматичних розладів.

ЦІННІСНА, КОГНІТИВНА, ЕМОЦІЙНА ТА СОМАТИЧНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ У ПРОЦЕСІ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Жанна СИДОРЕНКО — 2026-05-28

РЕЗИЛЬЄНТНІСТЬ ЯК ЗАХИСНИЙ ФАКТОР ПОДОЛАННЯ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ

Оксана ШЕЛЕВЕР — 2026-05-28

У процесі дослідження автором проаналізовано дефініцію «резильєнтність», зазначено, що вона розглядається як інтегративна характеристика особистості, яка відображає здатність до адаптації, подолання стресових ситуацій та відновлення психоемоційного стану в умовах дії несприятливих чинників. Обґрунтовано, що резильєнтність виступає не лише механізмом психологічного захисту, а й ресурсом особистісного розвитку, що забезпечує ефективне функціонування індивіда в умовах невизначеності та соціальних трансформацій. Актуальність дослідження зумовлена зростанням психоемоційного навантаження на здобувачів закладів вищої освіти в умовах сучасних соціальних викликів, зокрема воєнного стану, соціально-економічної нестабільності та трансформації освітнього середовища. Встановлено, що зазначені фактори сприяють підвищенню ризику розвитку емоційного вигорання, що негативно впливає на академічну успішність, мотивацію до навчання та загальний психічний стан студентської молоді. У роботі здійснено теоретичний аналіз взаємозв’язку між рівнем резильєнтності та проявами емоційного вигорання, охарактеризовано основні структурні компоненти резильєнтності (емоційний, когнітивний, поведінковий), а також визначено їх роль у процесі подолання стресових ситуацій. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному підході до розгляду резильєнтності як системного захисного ресурсу, що забезпечує профілактику та подолання емоційного вигорання здобувачів освіти в умовах соціальних викликів.

У результаті дослідження встановлено, що високий рівень резильєнтності корелює зі зниженням проявів емоційного виснаження, деперсоналізації та втрати навчальної мотивації. Обґрунтовано доцільність впровадження психолого-педагогічних технологій, спрямованих на розвиток психологічної стійкості, емоційної саморегуляції та ціннісно-смислових орієнтацій студентів. Зазначено, що формування резильєнтності є важливим чинником забезпечення психоемоційного благополуччя та успішної адаптації здобувачів вищої освіти.

ВІДНОВЛЕННЯ ПИСЬМОВОГО МОВЛЕННЯ У ПАЦІЄНТІВ З АФАЗІЯМИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ АРТИКУЛЯЦІЙНО-КІНЕТИЧНОГО ТРЕНАЖЕРА В РАМКАХ ЗВУКО-АСОЦІАТИВНОЇ МЕТОДИКИ

Ольга ГОРЯЩЕНКО — 2026-05-28

Ця стаття розглядає актуальну проблему відновлення мовлення та мови у пацієнтів з афазією, спричиненою інсультом, черепно-мозковою травмою та іншими факторами. Дослідження зосереджене на порушенні фонематично-графемного зв`язку, що лежить в основі порушень читання та письма, зокрема при сенсорній та аферентній моторній афазії. На основі нейропсихологічної класифікації О.Р.Лурії аналізуються специфічні характеристики різних типів афазій з акцентом на артикуляційний праксис, фонематичне сприйняття та послідовну моторну організацію.

Пропонується оригінальний реабілітаційний підхід, що поєднує звуко-асоціативний метод з використанням артикуляційно-кінетичного тренажера. Цей підхід спрямований на відновлення функціонального зв`язку «фонема – артикулема – графема» шляхом мультимодальної стимуляції, що включає слухові, зорові та моторні аналізатори. Протокол навчання включає структуровані вправи для ізольованого звукопродукування, переключення з однієї фонеми на іншу, формування складів та повторення слів, що підкріплюються синхронізованими моторними діями. Крім того, немовленнєві слухові подразники (музичні, природні та механічні звуки ) систематично пов'язуються з фонемами для покращення фонематичного сприймання та компенсації дефіциту розуміння мовлення. Це особливо актуально у випадках пошкодження скроневої частки лівої півкулі мозку, де невербальна слухова обробка залишається відносно збереженою.

Запропонований метод сприяє подоланню артикуляційної апраксії, персеверацій та порушень антиципуючого планування мовлення. Він також підтримує розвиток рухової пам'яті та формування нових нейронних зв'язків за допомогою мультимодального тренування. Результати показують, що інтеграція артикуляційно-кінетичних та асоціативних методів значно покращує результати відновлення мовлення та може бути ефективно застосована логопедами, фахівцями з реабілітації та доглядальниками.

САМОМОТИВАЦІЙНА КОМПЕТЕНЦІЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ДИСТАНЦІЙНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ У ВОЄННИЙ ЧАС

Володимир СУШКО — 2026-05-28

У статті здійснено теоретичний аналіз сутності та структури самомотиваційної компетенції здобувачів вищої освіти дистанційної форми навчання в умовах воєнного стану в Україні. Актуальність дослідження зумовлена трансформаційними процесами в системі вищої освіти країни, релокацією закладів вищої освіти, а також підвищеним рівнем психоемоційного навантаження на студентів, що спричинено умовами невизначеності, небезпеки та стресу. Обґрунтовано, що самомотивація виступає ключовим чинником ефективної самоорганізації, саморегуляції. Проаналізовано основні внутрішні та зовнішні чинники формування самомотиваційної компетенції, серед яких провідну роль відіграють ціннісно-смислові орієнтації особистості. Визначено значення суб’єкт-суб’єктної взаємодії між учасниками освітнього процесу як умови формування самоефективності та підтримання мотиваційної активності студентів ЗВО. Розкрито особливості впливу внутрішньої та зовнішньої мотивації на навчальну діяльність здобувачів освіти, їх адаптацію до дистанційного формату навчання та рівень академічної успішності. З’ясовано, що внутрішня мотивація забезпечує більш стійку навчальну активність і сприяє глибшому засвоєнню знань, тоді як зовнішня мотивація виконує допоміжну регулятивну функцію. Особливу увагу приділено трансформації мотиваційної сфери студентів у процесі навчання, а також ролі апостеріорного досвіду як чинника розвитку самомотивації. Доведено, що позитивний і негативний досвід за умов адекватної рефлексії сприяє формуванню адаптивних стратегій поведінки, підвищенню рівня резильєнтності та оптимізації використання психоемоційних ресурсів особистості в умовах воєнного сьогодення.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ПЕРСОНАЛІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ЯК ОСВІТНЯ ТРАЄКТОРІЯ: ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ АДАПТИВНИХ ОСВІТНІХ СИСТЕМ

Наталія СИНЮК — 2026-05-28

У статті досліджено адаптивні освітні системи як інструмент формування індивідуалізованої освітньої траєкторії здобувачів вищої освіти. Актуальність теми зумовлена необхідністю переходу від стандартизованого навчання до персоналізованих моделей, що враховують когнітивні особливості, мотивацію, рівень саморегуляції та навчальні стратегії здобувачів освіти. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування й емпірична перевірка ефективності адаптивних цифрових середовищ у підвищенні академічної успішності, навчальної мотивації, залученості та автономії здобувачів освіти. Особливу увагу приділено психологічним механізмам персоналізації навчання, зокрема розвитку саморегульованого навчання, метакогнітивних стратегій і відчуття самоефективності. У результаті встановлено, що використання адаптивних технологій сприяє оптимізації складності навчальних завдань, підвищенню пізнавальної активності та формуванню відповідальності за результати навчання. Обґрунтовано педагогічні умови ефективного впровадження адаптивних систем у практику вищої освіти.

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ «СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ІНВАЛІДИЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ»

Олександра КОЦЮК — 2026-05-28

У статті вперше здійснюється комплексне теоретичне обґрунтування поняття «соціально-психологічна інвалідизація особистості» як нового наукового конструкта, спрямованого на пояснення специфічного феномену обмеження особистісного функціонування в умовах взаємодії індивідуальних та соціальних чинників. Зокрема, проаналізовано обмеження існуючих наукових підходів (теорій стигматизації, соціального маркування, набутої безпорадності, концепції вторинної вигоди) у поясненні процесів фіксації деструктивних поведінкових моделей. Визначено місце запропонованого поняття у системі соціально-психологічних категорій як інтегративного утворення, що поєднує зовнішні впливи соціального середовища та внутрішні психологічні механізми особистості. Сформульовано авторське визначення соціально-психологічної інвалідизації, розкрито її структурні компоненти (зовнішній, внутрішній та мотиваційний), а також описано ключові механізми формування, зокрема інтеріоризацію соціальних ролей, закріплення обмежувальних переконань та формування вторинної вигоди. Окрему увагу приділено виокремленню основних когнітивних, емоційних і поведінкових ознак даного феномену, що дозволяє розглядати його як самостійний об’єкт психологічного аналізу. Обґрунтовано практичне значення запропонованого поняття для психологічного консультування, зокрема у роботі з особами, схильними до деструктивної або агресивної поведінки, а також у контексті їх ресоціалізації.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ОСВІТНЬО-ТЕРАПЕВТИЧНОГО ПРОЦЕСУ МОЛОДІ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ

Олег МАТЕЮК — 2026-05-28

У статті розглянуто психологічні особливості сучасного освітньо-терапевтичного процесу молоді в Україні в умовах тривалої війни. Обґрунтовано, що освітній процес у закладах вищої освіти набуває не лише академічного, а й підтримувального, стабілізаційного та відновлювального змісту. Акцентовано увагу на впливі воєнного стресу й невидимої травми на студентську молодь, зокрема на її когнітивну продуктивність, мотивацію, емоційну стійкість і професійне самовизначення. Окреслено специфіку підготовки фахівців системи «людина-людина», особливо майбутніх психологів. Підкреслено значення супервізії, інтервізії та ресурсної підтримки викладачів, а також роль гібридного навчання, інклюзії, соціальних хабів і європейського контексту освіти.

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ ТА ПРОГРАМІСТІВ

Маргарита ФРОЛОВА — 2026-05-28

Стаття присвячена комплексному аналізу психологічних аспектів формування професійної ідентичності майбутніх інженерів та програмістів. Обґрунтовано, що становлення професійного «Я» детермінується мотиваційною структурою, рівнем самоефективності, ціннісними орієнтаціями та специфікою освітнього середовища. Показано, що усвідомлена ідентичність сприяє підвищенню професійної саморегуляції, готовності до інноваційної діяльності й адаптації до динамічних умов технічної сфери. Робота підкреслює необхідність інтеграції психологічної підтримки у систему підготовки технічних фахівців. Особлива увага приділяється ролі мотиваційних, когнітивних, емоційних та ціннісних компонентів, які забезпечують успішну професійну самоідентифікацію студентів технічних спеціальностей у сучасних умовах технологічно-інноваційного середовища.

ФОРМУВАННЯ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ: ІСТОРИКО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ І ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Світлана КОНДРАТЮК — 2026-05-28

У статті розглядається феномен психологічної стійкості особистості в історико-психологічній перспективі та аналізуються сучасні підходи до її формування й відновлення в умовах психотравмуючих впливів. Проведено огляд сучасної літератури, в якому виокремлено поняття «емоційна стійкість», «резильєнтність» та «життєстійкість». Наголошується, що формування стресостійкості особистості в умовах війни передбачає зміцнення індивідуальних психологічних ресурсів, підтримку соціального оточення та системну професійну допомогу, спрямовану на збереження психічного здоров’я і відновлення внутрішньої рівноваги. Окреслено основні етапи розвитку уявлень про стійкість у психологічній науці, а також практичні напрями психосоціальної реабілітації.

ПСИХОТИП ЯК ЧИННИК ВИБОРУ КОМУНІКАТИВНИХ ТЕХНІК У ПРОЦЕСІ ДЕЕСКАЛАЦІЇ КОНФЛІКТУ

Алла РУДЕНОК — 2026-05-28

У статті здійснено дослідження впливу психотипу особистості на вибір комунікативних технік у процесі деескалації конфлікту. Метою дослідження є виявлення закономірностей впливу психодинамічно зумовлених психотипів на специфіку вибору та ефективність комунікативних технік деескалації конфлікту. У дослідженні застосовані теоретичний аналіз, систематизація наукових джерел, психодіагностичне обстеження (клініко-психологічна бесіда, спостереження, застосування елементів проєктивних методик).

Результати дослідження засвідчили, що психотипологічні характеристики, описані в межах концепції Н. Мак-Вільямс (зокрема нарцисичний, обсесивно-компульсивний, межовий та невротичний типи організації особистості), детермінують специфіку сприйняття конфліктної ситуації, домінування певних захисних механізмів і, відповідно, ефективність різних комунікативних технік. Встановлено, що диференційований підхід до вибору комунікативних стратегій (емпатійне відображення, структурована аргументація, встановлення меж, підтримка самооцінки тощо) суттєво підвищує результативність деескалації конфлікту.

РЕТРИТ ПРОГРАМИ ВІДНОВЛЕННЯ ДЛЯ РОДИН ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ ЗАХИСНИКІВ м. МАРІУПОЛЯ

Володимир ВОЛОШИН — 2026-05-28

Стаття узагальнює практичний досвід організації спеціалізованих психологічних ретритів для родин полонених захисників Маріуполя, накопичений протягом 2022-2025 років. Теоретичну основу складає концепція невизначеної втрати (Pauline Boss) та нейрофізіологічні механізми хронічного стресу. Розглядаються критерії відбору учасниць, особливості їхнього психічного стану (хронічне виснаження, гіперпильність, когнітивні порушення, соціальна ізоляція) та диференційовані рекомендації для фахівців, нефахівців і самих клієнток. Описано ключові елементи ефективних програм: відчуття небайдужості суспільства, психоедукація, горизонтальна спільнота «свій для свого», регулярність підтримки. Наведено порівняльний аналіз міжнародного досвіду (США, Ізраїль, Аргентина). Окреслено перспективи масштабування через медичну інтеграцію, модель «рівний-рівному» та цифрові платформи.