Psychology Travelogs

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В РЕАБІЛІТАЦІЇ ОСІБ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ

Ірина ВИХОПЕНЬ, Алла РУДЕНОК, Ілона ЗАЄНЦ — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті здійснено теоретичне обґрунтування психологічного змісту мультидисциплінарної взаємодії в процесі реабілітації осіб із порушеннями опорно рухового апарату. З позиції біопсихосоціального підходу розкрито роль психолога як повноцінного члена міжпрофесійної команди, що забезпечує цілісне охоплення потреб реабілітанта не лише в соматичній, а й у когнітивно-емоційній та соціальній площинах. Підкреслено, що психолог у структурі команди виконує не лише психокорекційну функцію, але й виступає як діагност, комунікативний фасилітатор, супервізор, консультант і стратегічний координатор психоемоційної взаємодії. Виокремлено основні напрями функціонального навантаження психолога: оцінка психоемоційного стану та когнітивних змін, супровід мотиваційної динаміки, участь у створенні командного клімату, профілактика професійного вигорання фахівців.
Проаналізовано основні психологічні умови ефективної командної взаємодії: міжпрофесійна довіра, чітка рольова структура, емоційна компетентність, наявність професійної ідентичності, відчуття психологічної безпеки, здатність команди до колективної суб’єктності. Наголошено, що саме психолог є тією фігурою, яка здатна підтримувати динамічну рівновагу між особистісним і професійним вимірами взаємодії. Окреслено актуальні проблеми: недостатня розробленість теоретичних моделей міжпрофесійної взаємодії з психологічним фокусом, відсутність супервізійного супроводу командної діяльності та брак адаптованих навчальних програм для підготовки психологів до командної форми роботи.
Показано, що результати дослідження мають значний практичний потенціал для вдосконалення системи психологічної реабілітації в Україні, розвитку міждисциплінарної культури та побудови інтегрованих моделей допомоги, орієнтованих на людину як активного суб’єкта відновлення.

ПСИХОДІАГНОСТИКА ГОТОВНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ДО ПРОФЕСІЙНОГО ВИБОРУ

Наталія СУРГУНД, Оксана ВУСАТЮК — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

Питання готовності до вибору майбутньої професії, професійного самовизначення є ключовим питанням взаємодії між особистістю та суспільством, а також важливою подією для розуміння сенсу життя людини. В статті проаналізовано провідні зарубіжні концепції (З. Фройд, К. Хорні, М. Мозер та ін.), які пояснюють професійне самовизначення як тривалий і безперервний процес, що передбачає надання індивідуальної допомоги оптантам у виборі професії, що включає пошук резервів особистості, творчого потенціалу, оригінальності, унікальності та українські підходи (Л. Оліховська, Г. Радчук І. Маноха, А. Боднар, Н. Макаренко та інші), які пов’язують професійне самовизначення з особистим самовизначенням, самоактуалізацією, самоперетворенням, самореалізацією в різних сферах життя та самопізнанням.

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА РОДИЧАМ ВІЙСЬКОВИХ, ЯКІ ЗНИКЛИ БЕЗВІСТИ

Роман ПОПЕЛЮШКО, Юлія ДЗЯНА — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядаються особливості психологічного стану родичів військовослужбовців, які зникли безвісти внаслідок бойових дій. Основну увагу приділено феномену невизначеної втрати, який супроводжується тривалим емоційним напруженням, амбівалентністю почуттів та втратою відчуття контролю. Описано типові реакції родин на тривалий стан невизначеності, зокрема: ізоляцію, почуття провини, тривожність, розлади сну та апатію. Запропоновано підходи до надання психологічної підтримки: нормалізація емоцій, побудова щоденних рутин, робота з тілесними реакціями, активізація соціальних зв’язків та звернення до фахівців. Наголошено на важливості професійного супроводу родин у ситуації невизначеної втрати як чинника збереження психічного здоров’я та емоційної стійкості.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ КОРЕКЦІЇ ЗВУКОВОГО СПРИЙМАННЯ У ДІТЕЙ ІЗ ФФНМ

Роман ДМИТРЕНКО, Інна ПЕРЕПЕЛЮК, Роман CЕНИШИН — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті розглянуто причини, особливості, ступені порушення та психолого-педагогічні основи корекції звукового сприймання у дітей із фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення (ФФНМ) – складним мовленнєвим порушенням, що охоплює як труднощі зі звуковимовою, так і недорозвиток фонематичних процесів при збережених слухових та когнітивних функціях. Його своєчасне виявлення та цілеспрямована логопедична корекція є запорукою успішного мовленнєвого і загального розвитку дитини.
Аналіз результатів дослідження, в якому взяли участь 15 дітей дошкільного віку з фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення, показав, що лише у 13% досліджуваних було повністю сформоване фонематичне сприйняття. Більшість дітей дошкільного віку мали труднощі з повторенням складів із фонетично близькими звуками, їх диференціацією та правильною вимовою слів, що вказує на несформованість фонематичного аналізу та синтезу. Після проведення цілеспрямованої корекційної роботи у дітей дошкільного віку значно покращилося фонематичне сприйняття. Це свідчить про ефективність використаних методик і позитивну динаміку в корекційному процесі. Рання логопедична корекція є важливим фактором для успішного мовленнєвого розвитку, оскільки вона сприяє своєчасному формуванню базових артикуляційних і фонетичних навичок у дошкільному віці. Поєднання традиційних методик із новітніми технологіями забезпечує оптимізацію корекційно-розвивального процесу, роблячи його адаптивним і привабливим для дітей. Комплексний підхід, що враховує анамнестичні дані, індивідуальні особливості та цілеспрямовану роботу з розвитку фонематичного сприйняття та звуковимови, є запорукою успішної мовленнєвої реабілітації дітей дошкільного віку.

КОГНІТИВНІ НАСЛІДКИ ПАНДЕМІЇ COVID‑19 У СТУДЕНТІВ: ОНЛАЙН‑ОСВІТА, ГІБРИДНЕ НАВЧАННЯ ТА СТІЙКІСТЬ ДО ЦИФРОВОЇ ВТОМИ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Анастасія МУЛЯВКА — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті розглянуто вплив пандемії Covid-19 на когнітивну сферу молоді, зокрема в студентів, оскільки вони зазнали значних змін у навчальному процесі під час карантинних обмежень та продовжили піддаватися цим впливам під час повномасштабного вторгнення на території України. Особливу увагу зосереджено на розгляді впливу дистанційного та гібридного формату навчання, оскільки вони трансформували освітній простір та спровокували виникнення нових викликів для діяльності когнітивного ресурсу студентів. Розглянуто питання дисфункції когнітивної сфери, виникнення феномену цифрової втоми та інформаційного перевантаження, що ускладнюють процеси засвоєння знань, а також розглянуто питання психологічної та когнітивної стійкості.

ПСИХОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГА ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Людмила МІХЄЄВА, Лілія БИЧІКОВА — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена теоретичному та аналітичному дослідженню психологічної компетентності як чинника ефективності професійної діяльності майбутніх працівників освіти. Охарактеризовано сутність та структурні компоненти психологічної компетентності педагога, зокрема знання з психології, уміння та навички їх практичного застосування, здатність до саморегуляції та ефективної комунікації. Визначено особливості формування психологічної компетентності студентів педагогічних спеціальностей та її вплив на результативність освітньої діяльності, запобігання конфліктам та створення сприятливого психологічного середовища.

МІЖОСОБИСТІСНА КОМУНІКАЦІЯ ТА ЕМОЦІЙНА БЛИЗЬКІСТЬ ЯК РЕСУРС ПОДОЛАННЯ СІМЕЙНИХ КОНФЛІКТІВ

Олена ПЕТЯК, Катерина КСІНЧУК, Віктор КОЗЕЛЬСЬКИЙ — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядається проблема міжособистісної комунікації та емоційної близькості як головних чинників ефективного подолання сімейних конфліктів. Сучасні соціально-економічні та культурні трансформації суспільства зумовлюють підвищення напруги у сімейних стосунках, що актуалізує необхідність пошуку нових ресурсів гармонізації взаємин. Особливу увагу приділено аналізу стилів спілкування, ролі емпатії та особливостям комунікативної взаємодії у подружніх та дитячо-батьківських відносинах.
Метою дослідження стало виявлення особливостей впливу міжособистісної комунікації та емоційної близькості на перебіг і подолання сімейних конфліктів, а також визначення ефективних психологічних ресурсів, що сприяють конструктивному вирішенню суперечностей у сімейному середовищі. У процесі роботи було здійснено теоретичний аналіз сучасних підходів до вивчення сімейної комунікації, розглянуто концепції емоційної близькості та емпатії як чинників стабільності сімейних стосунків. На емпіричному рівні проведено опитування та психологічне тестування подружніх пар, що перебували на різних етапах сімейного життя. Основні результати показали, що високий рівень емоційної близькості та розвинені навички емпатійного слухання сприяють зниженню частоти конфліктних ситуацій, а також більшій готовності партнерів до компромісу. Водночас домінування авторитарного стилю спілкування та недостатня здатність до емоційного співпереживання підвищують ймовірність ескалації сімейних суперечностей.
У висновках підкреслено, що міжособистісна комунікація та емоційна близькість виступають потужними психологічними механізмами профілактики та подолання сімейних конфліктів. Вони забезпечують гармонізацію стосунків, підвищують рівень сімейної згуртованості та створюють основу для формування здорового мікроклімату в родині.

РОЛЬ СОЦІЯЛЬНОЇ ОСВІТНЬОЇ ІНКЛЮЗІЇ В ПІДТРИМАННІ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я МОЛОДІ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ, СПРИЧИНЕНОЇ ВІЙНОЮ

Юлія ПРИМАК — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті представлено емпіричне дослідження щодо ролі соціяльної (освітньої) інтеграції в підтриманні ментального здоров’я молоді в умовах невизначеності через війну. Розв’язання поставлених завдань реалізовувалося за допомогою методів теоретичного опрацювання проблеми (аналіз, систематизація та порівняння), емпіричних методів (авторська анкета з запитаннями переважно відкритого характеру щодо власного здоров’я, ментального зокрема, та сенсожиттєвих пошуків), опитувальника для знаходження життєвих ресурсів (на основі моделі BASIC Ph М. Лахада)), математико-статистичних методів обробки даних та інтерпретаційних методів пояснення досліджуваних феноменів. В емпіричному дослідженні взяли участь 145 молодих осіб (20 з них – особи з порушеннями різного характеру) – здобувачі вищих навчальних закладів. Виявлено, що старша людина за віком наразі частіше звертається до актуалізації та задіяння таких життєвих ресурсів як віра, філософія та цінності життя, фізична активність, тілесні ресурси, а також когнітивні стратегії, а рідше – до уяви, мрій, спогадів та вираження емоцій і почуттів. Особам жіночої статі характерна краща здатність і можливість розпізнавати останні, їх виражати, шукати позитивні джерела емоційної підтримки (у родині, друзях зосібна). В осіб з інвалідністю серед життєвих ресурсів частіше резонують передусім соціяльні зв’язки, приналежність, соціяльна підтримка, а також філософія життя, віра, переконання та моральні цінності, когнітивні стратегії, уява, мрії, спогади. Важливо, щоб в умовах невизначеності через війну увиразнювалася на імперативних і перманентних засадах соціяльна освітня інтеграція позитивного змісту завдяки мультидисциплінарності та інтегрованому підходу, побудованому на актуалізації поліресурсності.

МОДЕЛІ ПОВЕДІНКИ ПОДРУЖЖЯ ПРИ ПОДОЛАННІ ПРОБЛЕМИ НЕВДАЛОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ РЕПРОДУКТИВНОЇ ФУНКЦІЇ

Людмила КОЗЛОВСЬКА — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано психологічні аспекти невдалої реалізації репродуктивної функції подружжям та моделі поведінки. Досліджено вплив репродуктивних труднощів на психоемоційний стан, фізичне здоров’я та міжособистісні взаємини. Представлено результати опитування шлюбних партнерів, які виявили емоційні, фізіологічні та міжособистісні труднощі у процесі невдалих спроб зачаття. Встановлено, що конструктивні моделі поведінки підвищують адаптивність подружжя, а деструктивні сприяють емоційному напруженню і конфліктності. Обґрунтовано необхідність розробки практичних рекомендацій щодо подолання подружжям психологічних труднощів при невдалій реалізації репродуктивної функції.

ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЖИТТЄВИХ СЦЕНАРІЇВ ЖІНОК СЕРЕДНЬОГО ДОРОСЛОГО ВІКУ, ЯКІ МАЛИ ДОСВІД СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЬСТВА

Яна ШАПОВАЛ — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

Окреслено та охарактеризовано етапи експериментальної частини дисертаційного дослідження. На першому етапі був проведений теоретичний аналіз наукових джерел, у яких вивчається процес формування життєвих сценаріїв жінок середнього дорослого віку, які мали досвід сексуального насильства. На другому етапі визначено завдання, обґрунтовано вибірку, розроблено програму дослідження, визначено етапи дослідження, здійснено вибір методів, кількісного та якісного аналізу отриманих даних. На третьому етапі – проведена комплексна оцінка психологічних особливостей життєвих сценаріїв жінок середнього дорослого віку, які мали досвід сексуального насильства. На четвертому етапі – отримані результати покладені в основу розробки програми комплексного психотерапевтичного супроводу жінок середнього віку, які пережили сексуальне насильство. На п’ятому етапі – оцінено ефективність програми супроводу.

ПСИХОЛОГІЯ БЕЗПЕКИ НА МОРІ: ПОЛІТИЧНІ ТА ЕТИЧНІ ВИМІРИ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКИ В МОРСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

Олена БАЙРАМОВА — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

Психологічні чинники відіграють критичну роль у морських аваріях, оскільки людський елемент пов'язаний з 80,1% розслідуваних морських катастроф та інцидентів за період 2014-2023 років. Незважаючи на технологічний прогрес, культура безпеки в морських організаціях залишається недостатньо розвиненою, що створює серйозні ризики для безпеки мореплавання та потребує комплексного психолого-політичного аналізу.

Мета дослідження полягає у вивченні психологічних аспектів культури безпеки в морських організаціях через призму політичних та етичних вимірів, а також розробці рекомендацій щодо вдосконалення систем управління безпекою на основі психологічних принципів.

Встановлено, що 58,4% морських аварій пов'язані з людськими діями, тоді як 49,8% факторів, що сприяють аваріям, стосуються людської поведінки. Виявлено три взаємопов'язаних рівні психологічних факторів у морській безпеці: індивідуальний, міжособистісний та організаційний. Доведено, що позитивна культура безпеки з відданістю всіх організаційних рівнів може досягти необхідного рівня безпеки через формування спільних цінностей, розвиток ефективної комунікації та створення атмосфери взаємної довіри. Визначено, що лідерство є ключовим каталізатором культурних змін, тоді як технологічні виклики створюють нові психологічні ризики.

Ефективне управління морською безпекою вимагає інтегрованого підходу, який поєднує розуміння психологічних процесів на всіх організаційних рівнях з урахуванням політичних та етичних аспектів.

МЕТОДИ ОЦІНКИ ТА ТЕРАПЕВТИЧНІ СТРАТЕГІЇ ВЕДЕННЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ КОМОРБІДНІСТЮ МІННО-ВИБУХОВИХ ТРАВМ ТА ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСОВОГО РОЗЛАДУ

Тетяна ДАНИЛЕНКО — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядаються сучасні підходи до діагностики та лікування пацієнтів із поєднанням мінно-вибухової травми (МВТ) та посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Окреслено труднощі диференційної діагностики цих станів через перехрест симптомів. Проаналізовано клінічні методи (CAPS-5, HADS), психометричні шкали (CD-RISC, SF-36), інструментальні дослідження (МРТ, fMRI, ЕЕГ) та біомаркери (IL-6, TNF-α, S100B). Особливу увагу приділено класичним і сучасним стратегіям ментальної реабілітації, зокрема когнітивно-поведінковій терапії, EMDR, VR-технологіям і нейрофідбеку. Наголошено на важливості мультидисциплінарного підходу для комплексного відновлення військовослужбовців.

ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ СТІЙКОСТІ ДО СТРЕСУ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Константин КУТОВИЙ, Яна АМІНЄВА, Крістіна ЛЄСНЯК — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізу психологічних факторів, що визначають рівень стійкості до стресу у військовослужбовців. Підкреслено актуальність проблеми в умовах воєнного конфлікту, коли стресові чинники суттєво впливають на психічне здоров’я, ефективність та моральний дух військових. Розкрито поняття стресу та стресостійкості у контексті сучасної психології, висвітлено класичні та сучасні підходи (Г. Сельє, Р. Лазарус, С. Мадді та ін.). Особлива увага приділена життєстійкості (hardiness), самооцінці, впевненості у собі, соціальній підтримці, мотивації та копінг-стратегіям як ключовим предикторам психологічної стійкості. Представлено результати емпіричного дослідження за методиками «Стійкість до стресу» (Максименко, Карамушка, Зайчикова) та «Індикатор копінг-стратегій» (Амірхан, адаптація Сироти та Ялтонського), у якому взяли участь 30 військовослужбовців. Виявлено, що стратегія активного вирішення проблеми позитивно корелює з високим рівнем стресостійкості, тоді як уникнення та пошук соціальної підтримки є менш ефективними. Зроблено висновок про необхідність розвитку внутрішніх ресурсів, навчання ефективним копінг-стратегіям і формування програм психологічної підготовки та реабілітації військових.

РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ АРТТЕРАПІЇ В СИСТЕМІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ

Лариса ПОДКОРИТОВА, Анастасія КУЛАКІВСЬКА — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті висвітлюється актуальне питання психологічної підтримки медичного персоналу за допомогою арттерапії. Метою дослідження є аналіз ресурсного потенціалу арттерапії для психологічної підтримки медичного персоналу.
Проаналізовано підходи до використання арттерапії в системі психологічної підтримки медичний працівників. Визначено, що психологічна підтримка медичних працівників має здійснюватися за чотирма основними напрямками: 1) діагностично аналітичний; 2) профілактичний; 3) корекційний; 4) розвивальний.
Представлено результати емпіричної перевірки ресурсного потенціалу арттерапії в системі психологічної підтримки медичного персоналу, яка показала, що цей метод допомагає відновлювати внутрішню рівновагу, знижувати тривожність, наслідки професійного вигорання, розвивати позитивну взаємодію у колективі.

ЕМОЦІЙНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ДИТИНИ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОЇ МОБІЛІЗАЦІЇ БАТЬКІВ

Алла РУДЕНОК, Христина ПОЛЯКОВА — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті розглянуто психологічні особливості емоційного благополуччя дітей під час тривалої розлуки з одним із батьків через військову мобілізацію. Актуальність зумовлена зростанням емоційної вразливості дітей через порушення сімейних умов. Емоційне благополуччя – здатність регулювати емоції, відчувати безпеку та підтримку дорослих. Мобілізація дестабілізує дитяче емоційне середовище. Теоретична основа – теорія прив’язаності, психосоціальний розвиток та когнітивно-стресова модель.
Емоційна реакція залежить від віку: дошкільнята переживають тривогу та страх втрати, молодші школярі – нестабільність настрою і адаптаційні труднощі, підлітки – агресію, амбівалентність чи емоційне відсторонення. Розлука порушує довіру до світу й спричиняє дистрес, посилений відсутністю соціальної підтримки. Для збереження емоційного благополуччя потрібен комплексний підхід із залученням фахівців, педагогів і сім’ї.

ПСИХОДІАГНОСТИКА РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ: ІНТЕГРАЦІЯ ЗАРУБІЖНИХ І НАЦІОНАЛЬНИХ КОНЦЕПЦІЙ

Катерина ПАНКРАТЬЄВА, Наталія СУРГУНД — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті розглянуто багатовимірну природу резильєнтності як динамічного процесу адаптації, відновлення та розвитку на індивідуальному, сімейному, організаційному й суспільному рівнях. Проаналізовано провідні зарубіжні концепції (Е. Мастен, М. Раттер, Ф. Вальш та ін.), що описують універсальні механізми стійкості, та українські підходи (О. Мерзлякова, Л. Музичко, О. Креденцер, Є. Потапчук, О. Поліщук), які адаптують ці моделі до соціокультурних і воєнних реалій. Показано відмінності у фокусі: зарубіжні дослідження орієнтовані на універсальні біопсихосоціальні моделі, українські – на практичні стратегії розвитку стійкості у війні. Запропоновано інтегровану модель і окреслено перспективи її психодіагностики в різних цільових групах.

ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ І ПЕРЕДУМОВИ НАПРУЖЕНИХ ВЗАЄМОДІЙ

Дмитро БІГУНОВ — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

Напружені комунікативні взаємодії – це складні ситуації міжособистісного спілкування, які супроводжуються підвищеним емоційним напруженням, психологічним дискомфортом та ризиком виникнення конфлікту. У таких ситуаціях особливо важливо вміти розпізнавати емоції, контролювати власні реакції та будувати комунікацію на засадах поваги та емпатії. У статті досліджується, яку роль відіграє емоційний інтелект у забезпеченні ефективної комунікації в умовах напруженості, а також розглядає п’ять основних передумов, що визначають характер і перебіг таких взаємодій.
Також у статті аналізується, як учасники комунікації адаптують свої мовні стратегії відповідно до контексту та емоційного фону. Особлива увага приділяється таким аспектам емоційного інтелекту, як саморегуляція, соціальна обізнаність, когнітивна емпатія та здатність до емоційно насиченого, але конструктивного вираження думок. Емоційно-інтелектуальні люди здатні розпізнавати приховані емоційні сигнали, уникати мовленнєвих актів, що можуть бути сприйняті як загрозливі, а також перетворювати потенційно конфліктні ситуації на діалог.
Таким чином, у статті підкреслюється, що емоційний інтелект є ключовим чинником успішного управління напруженими комунікативними процесами. Він сприяє глибшому порозумінню, зміцненню міжособистісних зв’язків і формуванню здорового комунікативного клімату в соціальних, професійних та міжкультурних взаємодіях.

Крім того, дослідження демонструє, що емоційний інтелект не лише допомагає уникати ескалації конфлікту, а й створює умови для емоційного зростання особистості та розвитку комунікативної культури в цілому. Такий підхід може бути ефективно застосований у сфері освіти, управління, психотерапії та міжособистісного консультування, де напружені взаємодії є неминучими, але потенційно корисними для поглиблення взаєморозуміння та співпраці.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ ВИБУДОВУВАННЯ ОСОБИСТІСНОЇ ІНТЕГРОВАНОСТІ У ЗАРУБІЖНІЙ ПСИХОЛОГІЇ

Андрій ДЕМУРА — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано доробки провідних зарубіжних психологів щодо вибудовування особистісної інтегрованості. Воно описано авторами через процеси подолання криз, самопізнання, задоволення екзистенційних потреб, особистісного зростання, досягнення самоактуалізації, розвитку низки здібностей, у т. ч. творчих. Аналізуючи дослідження процесу досягнення особистісної інтегрованості, загальним є те, що цей процес є способом подолання загроз втрати особистісної інтегрованості або досягнення більш високих станів, а не є самою метою. Процеси вибудовування особистісної інтегрованості виокремлено у групи: чинники, що створюють загрози особистісній інтегрованості; способи досягнення особистісної інтегрованості; дослідження процесів, де досягнення особистісної інтегрованості є засобом для досягнення більш високих цілей.

ВИКЛИКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ ПРОГРАМ СОЦІАЛЬНО ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ВАЖКОПОРАНЕНИХ

Світлана ПЕТРЕЧЕНКО — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено актуальні виклики, що перешкоджають ефективній реалізації державних програм соціально-психологічної адаптації важкопоранених осіб в умовах повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Проаналізовано чинні державні, регіональні та локальні ініціативи з надання допомоги у 2023-2025 роках. Виявлено, що попри позитивні зрушення у формуванні програм, їх ефективність залишається обмеженою через низку викликів. Запропоновано шляхи подолання перешкод, що гальмують реалізацію програм. Акцентовано увагу на важливості розбудови інституційної інфраструктури, підготовки спеціалістів і створення механізмів зворотного зв’язку.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОЛЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СПІВРОБІТНИКІВ ПІДРОЗДІЛІВ ДСНС УКРАЇНИ, ОСНОВНІ ЧИННИКИ, КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ТА ПОКАЗНИКИ ЇЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

Григорій ГОРБАЧУК — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті розкрито психологічні особливості колективної діяльності співробітників підрозділів ДСНС України, визначено основні чинники, критерії оцінки та показники її ефективності. Зокрема, зазначається, що до таких особливостей належать: чітка регламентація діяльності вимогами чинного законодавства, відомчими керівними документами, несення служби зі спеціальними засобами, використання у професійній діяльності сучасної техніки та інженерно-технічних засобів. Істотною відмітною ознакою колективної діяльності співробітників підрозділів ДСНС України є її екстремальність і стресогенність, а відповідно, наявність суб'єктивних, об'єктивних, соціально-психологічних, організаційно-управлінських стрес-чинників.

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЛЮБОВІ: ЯК НЕЙРОБІОЛОГІЯ ВПЛИВАЄ НА ЕМОЦІЙНІ ЗВ’ЯЗКИ У СІМ’Ї

Ірина ГРИЦЮК, Наталія КОРДУНОВА — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена міждисциплінарному аналізу любові як складного психофізіологічного феномену, що лежить в основі емоційних зв’язків у сімейних відносинах. У нашій праці, ми розглядаємо любов не лише як культурний чи психологічний конструкт, а як біологічно зумовлений процес, що має чіткі нейрофізіологічні кореляти.

У роботі проаналізовано вплив нейробіологічних процесів на динаміку сімейних відносин, зокрема в умовах стресу, конфліктів або втрати емоційного контакту. Описано, як гормональні зміни та активація певних зон мозку можуть впливати на здатність до емпатії, турботи та підтримки у партнерських і батьківсько-дитячих стосунках. Також розглянуто психофізіологічні механізми, що сприяють збереженню емоційної близькості протягом тривалого часу.

Обґрунтовано важливість інтеграції даних нейронауки у практику психологічного консультування та психотерапії сімей. Вказано на перспективність подальших досліджень, спрямованих на глибше розуміння біологічних основ любові як ресурсу психологічного благополуччя.

ЕФЕКТИВНІ МЕТОДИ І ТЕХНОЛОГІЇ КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНОЇ РОБОТИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ

Любов КОСТИК, Ольга ПАЛАГНЮК — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано результати дослідження ефективних методів корекційно-розвивальної роботи для підготовки дітей із мовленнєвими порушеннями до навчання у школі. У дослідженні використовувалися сучасні методи та технології корекційно-розвивальної роботи з дітьми з порушеннями мовлення. Формуючий етап дослідження передбачав впровадження спеціальних програм корекційної роботи, спрямованих на покращення мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку зпорушеннями мовлення. Основна мета цього етапу полягала у використанні ефективних методик, які сприяли б покращенню звуковимови, розвитку фонематичного слуху, збагаченню словникового запасу та формуванню зв’язного мовлення. Програми були розроблені з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей, що дозволило оптимізувати процес корекції та досягти кращих результатів.
Перша програма ґрунтувалася на традиційних методах логопедичної роботи. Основний акцент був зроблений на постановці, автоматизації та диференціації звуків, що є необхідною складовою мовленнєвого розвитку. Друга програма, базувалася на інтерактивних методах роботи та включала елементи ігрової терапії. Основна увага приділялася створенню мовленнєвого середовища, де діти могли природним чином вдосконалювати свої мовленнєві навички. Зокрема, було застосовано ігрові логопедичні вправи, артикуляційну гімнастику, дихальні вправи, а також методи сенсорної стимуляції. Використовувалися інтерактивні методики, такі як казкотерапія та рольові ігри, що сприяють розвитку мовлення в природному середовищі. Для покращення фонематичного слуху застосовували вправи на розрізнення звуків, а для розвитку зв’язного мовлення – метод моделювання ситуацій. Особливу увагу приділяли роботі з дрібною моторикою. У комплексі ці методи сприяли підвищенню мовленнєвої готовності дітей до школи.

МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ІНСТРУМЕНТАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ У МАНІПУЛЯТИВНІЙ ПОВЕДІНЦІ ДОРОСЛИХ

Оксана АБАСАЛІЄВА — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті здійснено міждисциплінарний аналіз інструменталізації дітей у контексті маніпулятивної поведінки дорослих. Обговорено зростання випадків використання дітей для досягнення особистих, соціальних та економічних цілей дорослих. Наведено приклади маніпуляцій серед тварин, що допомагає зрозуміти інструменталізацію як еволюційно зумовлений, але культурно змінений феномен. Представлено порівняльний аналіз історичних форм маніпуляцій дітьми, зокрема в античних і традиційних суспільствах. Визначено маніпуляцію як форму психологічного насильства, що порушує права дитини, зокрема на автономію та емоційну безпеку. Підкреслено необхідність подальшого дослідження та розробки стратегії захисту дитячої суб’єктності.

ПРОФЕСІЙНІ КОМПЕТЕНЦІЇ ВИКЛАДАЧІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

Катерина ОЛЕКСАНДРЕНКО — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

Представлено результати емпіричного дослідження професійної компетентності викладачів іноземних мов, які готують фахівців із соціальної роботи, розглянуті із позиції екопсихологічної моделі становлення суб’єктності. Розглядається, якими суб’єктними якостями повинен володіти викладач для здійснення релевантних дидактичних дій із метою забезпечення зворотного зв’язку та оптимізації освітнього процесу. Показано нерівномірність поетапного становлення суб’єктності викладача іноземних мов. За допомогою дискримінантного аналізу виявлено більш глибокі відмінності між стадіями становлення суб’єктності викладача і впливом діяльнісних характеристик (у термінах компетентнісного підходу). У результаті виокремлено чотири групи викладачів іноземних мов, що відрізняються своїми суб’єктними якостями і стадіями становлення професійної компетенції. Сформульовано умови викладацької діяльності, в яких у педагога найкращим чином буде реалізована самотрансформація суб’єкта.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ, СОЦІАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ, КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ТА АППЕРЦЕПЦІЇ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ТА ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ

Василь ЛЕФТЕРОВ — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена розгляду теоретико-прикладних аспектів синдрому емоційного вигорання, соціального інтелекту, критичного мислення та апперцепції у військовослужбовців та фахівців соціономічних професій. Здійснено аналіз функціонування та взаємообумовлення емоційних, когнітивних та соціально-комунікативних феноменів особистості. На основі емпіричного дослідження серед військовослужбовців, а також психологів, педагогів, соціальних працівників та медиків встановлено взаємозв’язок між емоційним вигоранням, соціальним інтелектом, критичним мисленням та апперцепцією. Доведено, що розвинені когнітивно-аналітичні, соціально-комунікативні та ситуаційно-поведінкові навички сприяють зниженню рівня емоційного виснаження, натомість підвищена суб’єктивність сприйняття і його залежність від попереднього досвіду збільшує ймовірність розвитку d особистості синдрому емоційного вигорання.

Проведений аналіз зазначених феноменів та взаємозв’язків між ними сприятиме розумінню психологічних механізмів адаптації та дезадаптації особистості, опрацюванню ефективних заходів корекції психологічних деструкцій і розладів та профілактики психічного здоров’я. Зокрема, може бути врахований у розробці та впроваджені ефективних тренінгових програм корекції та профілактики професійного вигорання й інших психологічних деструкцій особистості.