Psychology Travelogs

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ТА ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ МОЛОДІ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Людмила ЛЕВИЦЬКА, Світлана КОНДРАТЮК, Оксана ХУРТЕНКО — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті зазначено, що вагома роль у емпіричному експерименті відводиться дослідженню рівня розвитку соціальної адаптації молоді під час війни та її емоційного стану. Представлено програму проведення константувального експерименту. Виділено показники соціальної адаптації та представлено емоційні стани які переживає молодь під час війни. Представлено методики дослідження соціальної адаптації та емоційних станів молоді. Здійснено аналіз отриманих результатів. Представлено перспективи подальших досліджень.

МАТРИЦЯ «УМОВИ–РІШЕННЯ» ЯК МОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ПАТЕРНІВ УПРАВЛІННЯ МАЛИМИ ПІХОТНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ В УМОВАХ «ПРОЗОРОСТІ ПОЛЯ БОЮ» ТА СУМІЖНИХ ОБМЕЖЕНЬ

Андрій ФЕДИК — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

Масове застосування безпілотних систем, постійна спостережуваність бойового середовища та фрагментація загальновійськового бою формують умови «прозорості поля бою», за яких зростає ціна помилок оцінки обстановки, порушень узгодженості дій і втрати керованості малими піхотними підрозділами. У навчально-методичному посібнику «Тактика малих груп піхоти», що узагальнює досвід ведення бойових дій 2022-2025 років, ці зміни подані як повторювані управлінські принципи, однак у тексті вони розподілені між розділами та потребують формалізованого відтворюваного опису. Мета статті полягає в побудові відтворюваної матриці «умови-рішення» (C×D) як моделі соціально-психологічних патернів малих піхотних підрозділів в умовах «прозорості поля бою» та суміжних обмежень без відтворення операційних тактичних алгоритмів. Застосовано категорійний контент-аналіз із наперед визначеною кодовою формою (кодифікатором) 20 кодів: C1–C6 – умови; D1–D10 – класи рішень; K1–K4 – пояснювальні механізми як інтерпретаційний шар; кодування здійснювалося за правилами домінантного присвоєння (один домінантний C та один домінантний D на одиницю; K фіксувався лише за наявності експліцитного маркера механізму). Кодову форму (кодифікатор) сформовано на підставі детального аналізу посібника та теоретичних підходів SA, NDM, CLT. Масив одиниць аналізу сформовано шляхом суцільного перегляду посібника із включенням фрагментів з експліцитною зв’язкою «контекстна умова → управлінське рішення» (N=134). На рівні умов домінують C1 «спостережуваність, прозорість поля бою» (32,1%) та C5 «інтенсивність загроз/ризик ураження» (28,4%). На рівні рішень провідними є D8 «управління демаскуванням» (20,9%) і D2 «підтримання керованості» (20,1%), далі – D1 «рольова визначеність» (14,9%), D6 «адаптація без шаблонності» (11,2%) і D4 «короткі команди та сигнали» (10,4%). Ядро матриці утворюють зв’язки C1–D8 (13 випадків) і C5–D2 (11 випадків), тоді як для C2 «обмеження зв’язку та вплив РЕБ» типовою є конфігурація D8 + D4 із додаванням компонентів керованості та ініціативи. Результати інтерпретовано як реконструкцію трьох провідних контурів управління (спостережуваності; комунікаційних обмежень та РЕБ; інтенсивності загроз) та координаційного (підтримувального) контуру, що відображає поперечну організаційно-комунікаційну механіку узгодженості дій. Інтерпретацію матриці співвіднесено з висновковим аналітичним блоком посібника, де підкреслено перехід до тактики малих груп із тенденцією зменшення їх чисельності, неуніверсальність прийомів залежно від типу місцевості та зсув акцентів підготовки в бік керованості, узгодженості й боротьби в електромагнітному спектрі. Матриця «умови-рішення» створює підставу для формулювання перевірюваних гіпотез та проєктування освітніх програм підготовки, орієнтованих на розвиток управлінських контурів прийняття рішень.

ІНТЕГРОВАНІ МЕТОДИ КРИЗОВОГО ВТРУЧАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОГО ВПЛИВУ В СУЧАСНІЙ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНІЙ І КОНСУЛЬТАТИВНІЙ ПРАКТИЦІ

Марина ЧОРНЕЙ, Катерина ГАЛКІНА, Олександр ТРИКОЗ — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті здійснено комплексний теоретико-методологічний аналіз інтегрованих методів кризового втручання та соціального впливу в контексті сучасної психотерапевтичної і консультативної практики. Актуальність дослідження зумовлена зростанням кількості кризових станів, пов’язаних із впливом хронічного стресу, травматичних подій, соціальної нестабільності та психоемоційної дезадаптації, що потребують багатовимірних і міждисциплінарних підходів до надання психологічної допомоги. У роботі розглянуто кризове втручання як короткострокову, цілеспрямовану форму психотерапевтичної підтримки, спрямовану на стабілізацію емоційного стану особистості, відновлення її адаптаційного потенціалу та зниження ризику розвитку тривалих психічних порушень. Особливу увагу приділено ролі соціального впливу як важливого чинника ефективності психотерапевтичного процесу, що реалізується через міжособистісну взаємодію, соціальну підтримку, комунікативні стратегії та формування терапевтичного альянсу. Обґрунтовано доцільність інтеграції індивідуально орієнтованих психотерапевтичних методів із соціально-психологічними механізмами впливу, що дозволяє враховувати не лише внутрішні психологічні ресурси клієнта, але й контекст його соціального функціонування. У статті проаналізовано значення копінг-стратегій, захисних механізмів та психологічних ресурсів особистості у подоланні кризових ситуацій, а також розкрито потенціал позитивної психотерапії й інтегративних підходів у формуванні стресостійкості та сприянні посттравматичному зростанню. Показано, що застосування інтегрованих моделей кризового втручання є особливо ефективним у роботі з особами, які зазнають інтенсивного або пролонгованого стресу, зокрема представниками допомагаючих професій. Зроблено висновок, що інтеграція методів кризового втручання та соціального впливу створює цілісну модель психологічної допомоги, яка підвищує ефективність психотерапевтичної та консультативної практики, сприяє відновленню психоемоційної рівноваги, покращенню соціально-психологічної адаптації та розвитку особистісного потенціалу в умовах кризових і посткризових станів. Отримані теоретичні узагальнення можуть бути використані у практичній діяльності психологів, психотерапевтів і консультантів, а також у подальших наукових дослідженнях проблем кризової психології.

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ОСОБАМ ІЗ ПІДВИЩЕНОЮ ТРИВОЖНІСТЮ ЗАСОБАМИ ТРЕНІНГУ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ

Наталія БЕРЕГОВА, Таїсія КОМАР, Тетяна МАТВІЙЧУК — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті розглядаються теоретичні та практичні аспекти надання психологічної допомоги особам із підвищеною тривожністю за допомогою тренінгових інтервенцій. Обґрунтовано комплексний підхід до корекції тривожності, що передбачає поєднання психоосвітніх, когнітивних, емоційно-регуляційних та соціально-комунікативних технік у межах структурованих тренінгових занять. Основні напрями роботи включають усвідомлення природи та механізмів тривожності, розвиток навичок саморегуляції, трансформацію деструктивних когнітивних схем, відпрацювання конструктивних моделей поведінки та інтеграцію отриманих навичок у повсякденне життя. Розглянуто практичні аспекти впровадження тренінгу, зокрема підготовку групи, створення безпечного психологічного середовища, використання інтерактивних та творчих методик.

ВЗАЄМОДІЯ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ І СІМ’Ї ЯК ЧИННИК УСПІШНОГО ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ ДИТИНИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Наталія КУЧУМОВА, Любов КОСТИК — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті представлено дослідження ключового аспекту успішності інклюзивної освіти в Україні – стратегічного партнерства між навчальним закладом та сім’єю дитини з особливими освітніми потребами (ООП). Мета роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні та розкритті практичних аспектів цієї взаємодії як системоутворюючого чинника. Актуальність теми зумовлена трансформацією інклюзії з експерименту в законодавчо закріплену норму, що потребує ефективних практик реалізації. У статті детально розглядаються аспекти, що обґрунтовують критичну важливість партнерства: педагогічний (спільна розробка Індивідуальної програми розвитку, забезпечення єдності вимог), психологічний (емоційна підтримка, зменшення тривоги) та соціальний (формування єдиного соціального простору, подолання ізоляції). Особлива увага приділена ролі батьків як повноправних членів команди психолого-педагогічного супроводу (КППС) згідно з чинним законодавством. Описано практичні етапи їх участі – від діагностики до моніторингу та корекції індивідуального освітнього маршруту.

Автори пропонують комплексний підхід до організації взаємодії, визначаючи ключові принципи (рівноправність, довіра, системність, індивідуальний підхід) та структуровані напрями роботи: діагностичний, інформаційний, просвітницький, консультативний, практичний, психотерапевтичний, підтримуючий. Представлено широкий спектр форм – від індивідуальних консультацій і щоденників зв’язку до групових тренінгів, майстер-класів, спільних заходів та використання дистанційних технологій.

Висновок підкреслює, що інклюзія – це шлях до побудови інклюзивного суспільства, де ефективна взаємодія школи та родини є не додатковою опцією, а обов’язковою умовою. Синергія професійної експертизи педагогів та життєвої експертизи сім’ї формує цілісний, підтримуючий простір, необхідний для реалізації потенціалу кожної дитини. Стаття містить практичні рекомендації для батьків та педагогів, спрямовані на подолання формалізму та досягнення справжнього партнерства. Подальші дослідження мають бути зосереджені на розробці механізмів залучення до співпраці сімей, що перебувають у стані ізоляції або стресу, зокрема в умовах воєнного часу.

ОРІЄНТИРИ ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ДОШКІЛЬНИКА: КОНЦЕПЦІЯ ДОРОТЕЇ АГНЕС МАККАРТІ (1906-1974)

Любов ЛОХВИЦЬКА, Наталія ЛЕВІНЕЦЬ, Людмила БОНДАРЕВСЬКА — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

Презентовано пошукові матеріали, що ініціюють обговорення генезису концепції «зони найближчого розвитку». Здійснено аналіз концепції розвитку особистості дошкільника американської вченої Доротеї Агнес Маккарті (1906-1974), яка заклала підвалини цього психологічного феномену. Мета дослідження полягала в описі біографічних відомостей про неї, окресленні положень її концепції, розкритті сутності «орієнтирів перспектив розвитку особистості дошкільника» та їх впливу на подальше становлення науки.

Встановлено, що концепція зосереджувалася на вивченні особливостей розвитку когнітивних та мовленнєвих здібностей і визначенні перспектив розвитку дитини. Розроблений нею тест McCarthy Scales of Children’s Abilities (MSCA) давав можливість оцінити диференціацію когнітивних профілів між субтестами. Вченою сформульовані орієнтири перспектив розвитку особистості дошкільника (рівень реального розвитку та перспективного розвитку). Перспективою окреслюється модифікація тесту MSCA, що актуально для діагностування дітей з особливими освітніми потребами.

ПСИХОЕМОЦІЙНЕ ВІДНОВЛЕННЯ ТА САМОДОПОМОГА ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА В УМОВАХ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ЗМІН І КРИЗОВИХ СТАНІВ

Тетяна ДЕЦЮК, Олена НАДТОЧІЙ, Євгеній ГАРБУЗА — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми психоемоційного відновлення та самодопомоги практичного психолога в умовах організаційних змін і кризових станів, що є актуальною та недостатньо систематизованою темою сучасної психологічної науки і практики. Актуальність дослідження зумовлена зростанням соціальної та організаційної нестабільності, постійними трансформаціями професійного середовища, підвищенням вимог до фахівців допомагаючих професій, а також збільшенням ризиків професійного вигорання, емоційного виснаження та професійної деформації. Практичний психолог у сучасних умовах змушений поєднувати власну адаптацію до змін із наданням психологічної підтримки іншим, що потребує високого рівня психоемоційної стійкості та сформованих навичок самодопомоги.

У роботі проаналізовано вплив організаційних змін і кризових явищ на психоемоційний стан психолога, визначено основні чинники професійного стресу, що сприяють накопиченню емоційної напруги та зниженню професійної ефективності. Самодопомога розглядається як системний процес підтримання психічного здоров’я, що передбачає розвиток саморегуляції, рефлексивної компетентності, управління професійними межами та відповідальне ставлення до власних ресурсів.

Особливу увагу приділено психоемоційному відновленню як багаторівневому процесу, що охоплює емоційний, когнітивний, поведінковий і соціальний виміри професійної діяльності психолога. Обґрунтовано значення ресурсно-орієнтованих і тренінгових технологій як ефективних засобів профілактики професійного вигорання та підтримання психологічної стійкості в умовах кризових змін. Показано, що поєднання індивідуальних стратегій самодопомоги з груповими формами підтримки, супервізією та організаційними програмами відновлення сприяє збереженню професійної ідентичності психолога та підвищенню якості психологічної допомоги. Теоретичні узагальнення можуть бути використані у практичній діяльності психологів, управлінців та у подальших дослідженнях у галузі організаційної і кризової психології.

ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ СТРЕСОСТІЙКОСТІ НА НАВЧАННЯ УЧНІВ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

Олена ГОМОНЮК, Олеся ПРОКОФ’ЄВА, Тетяна КАЗМІРЧУК — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті розкрито психологічні особливості впливу стресостійкості на навчальну діяльність учнів підліткового віку в умовах підвищеного психоемоційного навантаження сучасного освітнього середовища. Стресостійкість розглядається як важливий особистісний ресурс, що забезпечує здатність підлітків зберігати емоційну рівновагу й ефективність навчальної діяльності в стресових ситуаціях.

Проаналізовано наукові підходи до розуміння феномену стресу та стресостійкості, а також їх взаємозв’язок із навчальною успішністю. Охарактеризовано психологічні чинники, що впливають на навчальну діяльність підлітків, зокрема, рівень тривожності, життєстійкість, емоційну стабільність і тип поведінки в стресових ситуаціях.

Представлено результати емпіричного дослідження, проведеного серед учнів підліткового віку з використанням комплексу психодіагностичних методик. Здійснено кореляційний аналіз взаємозв’язку показників стресостійкості та навчальної успішності, який показав відсутність статистично значущого зв’язку між досліджуваними змінними. Водночас наголошено на ролі додаткових чинників – мотивації, сімейної підтримки, інтересу до навчання й особливостей освітнього середовища. Зроблено висновок про необхідність цілеспрямованої психологічної підтримки підлітків та розвитку навичок саморегуляції як умови збереження психологічного благополуччя й оптимізації навчального процесу.

РОЗВИТОК СПРЯМОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ В ОНТОГЕНЕЗІ

Борис ЯКИМЧУК — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті розглянуто три умовних етапи (асоціальна спрямованість у дитячому, підлітковому та юнацькому віці), виокремлених на основі аналізу подібності та відмінності проявів асоціальної спрямованості особистості різних вікових груп, подібно до розвитку агресивності та антисоціальної поведінки у різні періоди онтогенезу за Паттерсоном. Відповідно до віку визначається своєрідність відхильної поведінки та асоціальної спрямованості особистості на усіх етапах онтогенезу. Аналіз даних, що стосуються розвитку цих девіацій, з усією очевидністю показує своєрідність кожної із них на різних вікових етапах. При цьому характерно, що різні форми поведінки, пов'язані із ризиком для здоров’я, не просто актуалізуються на різних вікових етапах, але і мають, вірогідно, особливе культурне значення, яке у певному віці і є для школярів і студентів одним із засобів як саморегуляції, так і вирішенням певних, відповідних віку соціально-статусних завдань.

СКРИНІНГ, ЗМІСТ ТА СПЕЦИФІКА ВІДБОРУ МЕТОДІВ ПСИХОДІАГНОСТИКИ ЯК ЕТАПУ РЕАЛІЗАЦІЇ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

Сергій РАБІЙЧУК — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті розглянуто деякі аспекти скринінгу, змісту та специфіки відбору методів психодіагностики як етапу реалізації психологічного експерименту. Встановлено, що скринінг являє собою діагностичну діяльність практичного психолога яка виявляє актуальний стан респондента шляхом експрес досліджень з подальшим наданням психологічної допомоги. З’ясовано, що підбір та подальше застосування скринінгових методів проходить за принципом методологічної простоти і стислості. Визначено, що при відборі і подальшому впровадженні методів психодіагностики слід зважати на проблему релевантності – відповідність методу діагностики предмету дослідженню. Доведено, що психодіагностика здійснює аналіз індивідуально психологічних особливостей людини або групи, оцінює властивості свідомості людини.

МУЛЬТИШАРОВА СТРАТЕГІЯ ЛІКУВАННЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ КЛІНІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВЕДЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ІЗ КОМОРБІДНИМ ПОСТТРАВМАТИЧНИМ СТРЕСОВИМ РОЗЛАДОМ ТА МІННО-ВИБУХОВОЮ ТРАВМОЮ (З АКУБОТРАВМОЮ)

Тетяна ДАНИЛЕНКО — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті обґрунтовується мультишарова стратегія лікування та реабілітації військовослужбовців із коморбідним посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) та мінно-вибуховою травмою (МВТ), зокрема з акустичною баротравмою. Проаналізовано сучасні класифікаційні критерії DSM-5 та МКХ-11, доказову базу щодо коморбідності ПТСР з черепно-мозковою травмою та втратою слуху. Розглянуто ключові компоненти комплексного підходу: травмо-фокусовану психотерапію (КПТ, EMDR), фармакотерапію (СІЗЗС), нейрореабілітацію (когнітивний тренінг, нейрофідбек, ТМС), аудіологічну корекцію та інноваційні технології (VR-терапія, телемедицина). Представлено результати моделювання ефективності мультишарової стратегії на умовній вибірці 60 учасників, які демонструють досягнення ремісії ПТСР у 77% пацієнтів порівняно з 40% при стандартному лікуванні. Наголошено на необхідності мультидисциплінарної координації та індивідуалізації терапевтичних програм.

СТРУКТУРА УСПІШНОСТІ ОСОБИСТОСТІ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ВИМІР

Світлана БИКОВА — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

В статті наведено результати теоретико-методологічного дослідження існуючих поглядів щодо структури успішності особистості, окреслено власне бачення компонентного складу даного феномену. Обґрунтовано актуальність та значущість вивчення будови успішності через особливі вимоги в сучасному світі до людини, її активності, самоефективності та результативності діяльності.

Встановлено відсутність у науковому середовищі однієї усталеної точки зору щодо успішності та її структурних компонент. В результаті здійсненого аналізу та узагальнень дійшли висновку, що в структурі успішності можна виділити такі компоненти як самоефективність, фокусованість на успіху, особистісні основи успішності та емоційна модальність переживання успіху.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПОДОЛАННЯ КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ В ОСВІТЯНСЬКІЙ СФЕРІ

Людмила ВЕРБИЦЬКА — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті здійснено теоретико-прикладний аналіз психологічних методів профілактики та подолання кризових ситуацій у закладах загальної середньої освіти. Особливу увагу приділено кризовим станам педагогічних працівників, зумовленим високим професійним навантаженням, соціально-економічними чинниками та умовами воєнного стану в Україні. Проаналізовано зарубіжний досвід організації освітнього середовища в контексті зниження рівня професійного вигорання вчителів. Запропоновано класифікацію кризових ситуацій серед педагогів, визначено їх наслідки для вчителів, учнів і функціонування школи загалом. Окреслено ефективні психологічні методи профілактики та корекції кризових станів, а також розкрито роль шкільного психолога у формуванні безпечного та підтримуючого освітнього простору.

ЛІНІЙНІ ТА НЕЛІНІЙНІ МОДЕЛІ ГОРЮВАННЯ: ПОРІВНЯННЯ

Лариса ПОДКОРИТОВА, Кнут АНДЕРСЕН, Лінда ХАНСЕН — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті представлено порівняльний аналіз лінійних та нелінійних моделей горювання, що відображає концептуальну трансформацію у сфері психології втрати. Автори порівнюють традиційні фазові підходи (Е. Ліндеман, Е. Кюблер-Росс, Дж. Боулбі, та ін.) із сучасними нелінійними концепціями (М. Штробе та Г. Шута, С. Рубіна, Л. Мачін, С Рубіна та ін.). Зокрема детально розглянуто модель дуального процесу М. Штробе та Г. Шута (1999), двоколійну модель С. Рубіна (1981), модель траєкторії резильєнтності Дж. Бонано, модель «Діапазон реакцій на втрату» Л. Мечін. Визначено переваги те недоліки як лінійного так і нелінійного підходів до горювання. Особливу увагу приділено епістемологічному зсуву в бік визнання унікальності та варіативності. Підкреслено, що сучасна підтримка людини у горюванні базується на легітимізації варіативності переживань та відмові від універсальних етапів горювання.

АНАЛІЗ ВПЛИВУ РОЗПОДІЛУ РОЛЕЙ В СІМ’Ї ТА ЕМОЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НА ЗАДОВОЛЕНІСТЬ ШЛЮБНО-СІМЕЙНИМИ ВЗАЄМИНАМИ

Людмила МАГДИСЮК, Раїса ФЕДОРЕНКО, Денис МАГДИСЮК — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті проведений аналіз задоволеності шлюбно-сімейними стосунками подружжя, зокрема, його залежності від розподілу ролей між партнерами, емоційної компетентності партнерів, можливості розробки адекватних психотерапевтичних заходів допомоги сім’ї.

Доведено, що задоволеність шлюбом має певну залежність від розподілу ролей та емоційної компетентності. Чим адекватніше здійснюється розподіл ролей між партнерами, присутнє спілкування, тобто, чим більше їх цей розподіл влаштовує, тим вищою є задоволеність шлюбом. При цьому слід зауважити, що чоловіки продемонстрували задоволеність шлюбом, як і задоволеність розподілом ролей, вищими ніж жінки.

Узагальнені результати показали, що більшість подружніх пар мають потенціал до подальшого вдосконалення своїх взаємин через підвищення емоційної відкритості, розвиток емпатії та удосконалення комунікативних навичок.

Визначено, що більшість респондентів мають середній рівень емоційної згуртованості, що свідчить про здатність подружжя підтримувати спільність і взаємоповагу, але водночас демонструє наявність окремих труднощів у досягненні повної емоційної відкритості.

Виявлено, що майже половина респондентів характеризуються середнім рівнем рольової гнучкості, що вказує на прагнення більшості пар до адаптивності, однак не завжди – до глибокого розуміння індивідуальних особливостей партнера. Це може свідчити про певну стереотипність у сприйнятті подружніх ролей або недостатню емоційну рефлексію. Засвідчено, що у більшості респондентів наявний середній рівень сформованості рольової структури, що означає загалом узгоджену, але не повністю стабільну систему сімейних ролей.

Отримані у процесі дослідження результати можуть бути ефективно використані в практиці консультування пар, які беруть шлюб, з метою прогнозування факторів ризику, а також запобігання чи корекції дезадаптованості молодих партнерів та в роботі з кризовими родинами.

ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА ТА ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАБІЛІТАЦІЇ ВЕТЕРАНІВ

Юрій ПОПИК, Яніна ПОПИК — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

Стаття присвячена проблемі психологічної підтримки та законодавчого забезпечення реабілітації ветеранів, які повертаються до мирного життя після участі у військових діях.

У сучасних умовах питання реабілітації ветеранів набуває особливого значення, адже йдеться не лише про фізичне відновлення, а й про психоемоційний стан, соціальну адаптацію та забезпечення правових гарантій.

Автор аналізує основні виклики, з якими стикаються ветерани: посттравматичні стресові розлади, труднощі інтеграції у цивільне середовище, потреба у професійній перекваліфікації та відновленні соціальних зв’язків.

Значну увагу приділено ролі психологічної підтримки як ключового чинника успішної реабілітації, що включає індивідуальне консультування, групову терапію, роботу з сім’ями ветеранів та створення програм психосоціальної підтримки.

Окремий розділ статті присвячено законодавчому забезпеченню процесу реабілітації, розглядаються чинні нормативно-правові акти, які регулюють соціальний захист ветеранів, а також міжнародний досвід реабілітаційних заходів.

Автор підкреслює необхідність удосконалення законодавчої бази, зокрема гармонізації українських норм із європейськими стандартами, розширення доступу до медичних і психологічних послуг, а також створення ефективних механізмів контролю за реалізацією прав ветеранів.

У статті наголошується на важливості міждисциплінарного підходу, що поєднує психологічні, соціальні та правові аспекти. Такий підхід дозволяє забезпечити комплексну підтримку ветеранів, спрямовану на відновлення їхнього психоемоційного стану, підвищення якості життя та інтеграцію у суспільство. Зроблено висновок, що ефективна реабілітація можлива лише за умови тісної співпраці державних органів, громадських організацій, психологів та юристів, а також за активної участі самих ветеранів у процесі відновлення.

ПСИХОДІАГНОСТИЧНІ МАРКЕРИ РАННІХ ПРОЯВІВ ПСИХІЧНИХ ПОРУШЕНЬ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В УМОВАХ ПІДВИЩЕНОГО ПРОФЕСІЙНОГО СТРЕСУ

Артем ЧОРНИЙ — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті розглянуто проблему раннього виявлення психічних порушень у військовослужбовців в умовах підвищеного професійного та бойового стресу, що є важливим напрямом досліджень у сфері військової психології. Обґрунтовано актуальність теми з огляду на інтенсивність службово-бойової діяльності, тривале перебування військовослужбовців у небезпечному середовищі та необхідність постійної мобілізації їх психофізіологічних ресурсів. Проаналізовано теоретичні підходи до розуміння впливу тривалого стресового навантаження на психічний стан особистості та визначено чинники, що сприяють формуванню психічної дезадаптації у військовому середовищі.

Визначено основні ранні прояви психічних порушень, що можуть виникати внаслідок тривалого впливу стресогенних факторів військової діяльності. До таких проявів віднесено: підвищену тривожність, емоційну нестійкість, емоційне виснаження, порушення сну, зниження концентрації уваги, негативні автоматичні думки та румінації, а також зниження рівня резильєнтності. Зазначені прояви розглядаються як індикатори початкових змін у когнітивній, емоційній і поведінковій сферах, що відображають порушення адаптаційних механізмів особистості.

Окрему увагу приділено використанню сучасного психодіагностичного інструментарію для своєчасного виявлення ознак психічної дезадаптації у військовослужбовців. Підкреслено значення стандартизованих психологічних методик, опитувальників і психометричних тестів, що дають змогу здійснювати оцінку психоемоційного стану особового складу, проводити моніторинг його динаміки та визначати групи підвищеного ризику. Наголошено на доцільності комплексного підходу до психодіагностики з урахуванням специфіки військової діяльності.

Результати дослідження можуть бути використані під час організації психологічного супроводу військовослужбовців.

ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ ЖІНОК У ФРАНЦІЇ В УМОВАХ ВІЙНИ: ПСИХОЛОГІЧНА ВРАЗЛИВІСТЬ, ІНТЕГРАЦІЙНІ БАР’ЄРИ ТА РЕСУРСИ РЕЗИЛІЄНТНОСТІ

Людмила ЛОГВІНОВСЬКА — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

Стаття присвячена аналізу особливостей соціально-психологічної адаптації українських жінок, які отримали тимчасовий захист у Франції після початку повномасштабної війни. На основі емпіричних даних дослідження виявлено ключові бар’єри інтеграції: низький рівень володіння французькою мовою, матеріальна нестабільність, труднощі з працевлаштуванням за кваліфікацією, соціальна ізоляція та проблеми з доступом до житла. Показано, що ці чинники взаємно підсилюють один одного, формуючи складний контекст адаптації та підвищуючи ризики психологічної вразливості.

Разом із тим, результати дослідження демонструють високий рівень резилієнтності українських жінок, який ґрунтується на внутрішніх психологічних ресурсах (материнська відповідальність, професійна компетентність, гнучкість і здатність до навчання), а також на інституційних і соціальних можливостях приймаючого суспільства (доступ до мовних курсів, соціальних програм підтримки, цінність освіти та праці). У статті підкреслюється, що саме поєднання цих ресурсів дозволяє жінкам долати труднощі, зберігати психічне благополуччя та поступово вибудовувати нові життєві стратегії у Франції.

ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ ЯК БАР’ЄР У ПРОФЕСІЙНОМУ СТАНОВЛЕННІ МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГА

Дарія КАРПОВА — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті здійснено комплексне дослідження феномену емоційного вигорання як деструктивного чинника та суттєвого психологічного бар’єра, що перешкоджає гармонійному професійному становленню студентів-психологів на початкових етапах навчання. Проаналізовано теоретичні підходи до розуміння «синдрому емоційного вигорання» у контексті специфіки підготовки фахівців допомагаючих професій. Виявлено ключові академічні та особистісні бар’єри, зокрема: високий рівень емпатійної включеності, інформаційне перевантаження, кризу професійних очікувань. Охарактеризовано структурні компоненти вигорання (емоційне виснаження, деперсоналізація, редукція особистих досягнень) та їхній негативний вплив на формування професійної ідентичності майбутнього фахівця. Особливу увагу приділено практичному аспекту подолання вигорання: обґрунтовано необхідність розвитку індивідуальної резильєнтності та впровадження системи психогігієни. Деталізовано конкретні психотехніки саморегуляції, такі як метод «заземлення», прогресивна м’язова релаксація за Е. Якобсоном, техніка «квадратного дихання» та когнітивна реструктуризація, що сприяють збереженню ментального здоров’я та професійному довголіттю майбутніх психологів.

МЕТАКОГНІТИВНІ РЕФЛЕКСИВНІ ПРАКТИКИ ТА ПСИХОЛОГІЧНИЙ РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

Дмитро БІГУНОВ — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

Метою дослідження є вивчення того, як метакогнітивні рефлексивні практики сприяють психологічному розвитку емоційного інтелекту у майбутніх учителів. Досліджуються теоретичні підходи та емпіричні дані, що підтверджують інтеграцію рефлексивних стратегій. Метою є визначення механізмів, через які ці практики підвищують самосвідомість, регуляцію емоцій та формування професійної ідентичності.

Дослідження ґрунтується на якісному, літературному підході, що передбачає аналіз теоретичних моделей метакогніції, рефлексивної практики та емоційного інтелекту, а також емпіричних досліджень у галузі підготовки вчителів. Результати узагальнюють дані та висвітлюють практичні стратегії розвитку емоційного інтелекту у майбутніх педагогів.

Стаття заповнює наукову прогалину, пов’язуючи метакогнітивні рефлексивні практики безпосередньо з розвитком емоційного інтелекту у майбутніх учителів. У той час як попередні дослідження здебільшого окремо розглядали когнітивну рефлексію або емоційний інтелект, дана робота демонструє, як рефлексивні практики сприяють психологічному та емоційному розвитку. Також підкреслюється роль структурованого наставництва, скефолдінгу та майндфулнес-інтервенцій у розвитку метакогнітивних та емоційних компетенцій, що формує концептуальну основу для підготовки вчителів.

Метакогнітивні рефлексивні практики є ключовим інструментом розвитку емоційного інтелекту у майбутніх учителів. Вони підвищують самосвідомість, емпатію, емоційну регуляцію та професійну ідентичність, сприяючи як ефективності окремого педагога, так і позитивному середовищу в класі. Структуровані рефлексивні вправи в поєднанні з наставництвом і майндфулнес-інтервенціями пропонують практичні стратегії системного розвитку емоційних та когнітивних компетенцій. Інтеграція таких практик у програми підготовки вчителів є необхідною для підготовки стійких, емоційно компетентних та ефективних педагогів, здатних успішно справлятися зі складними викликами сучасного навчального середовища.

КОГНІТИВНІ УПЕРЕДЖЕННЯ, ЦИФРОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ І ЦИФРОВЕ ІГНОРУВАННЯ У ВІЙСЬКОВО-ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

Артур ГАНГАЛ, Анна ГЕТМАНСЬКА — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті проведено аналіз впливу когнітивних упереджень, цифрової залежності та цифрового ігнорування на ефективність військово-освітнього процесу. Розкрито психологічні механізми формування залежної поведінки здобувачів вищої освіти (далі – здобувачів) в умовах цифровізації та показано, що упереджене підтвердження, ефект доступності, оптимістичне викривлення та ілюзія мультизадачності знижують концентрацію, аналітичні здібності та якість прийняття рішень, що в подальшому негативно впливає на процес підготовки військових фахівців до майбутньої військової (бойової) діяльності.

Отримані результати підтверджують, що переважання розважального цифрового контенту посилює когнітивні упередження та цифрову залежність, тоді як усвідомлена саморегуляція цифрової поведінки й дотримання принципів цифрової гігієни сприяють підвищенню ефективності військово-освітньої діяльності, професійної надійності та психологічної стійкості майбутніх військових фахівців.

СПРАВЕДЛИВІСТЬ У ПРОЦЕДУРАХ ЯК ЧИННИК СТАВЛЕННЯ ДО ІСНУЮЧОЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ КРАЇНИ

Владислав ВОЛОБУЄВ, Ігор ТОМКІВ — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У публікації представлено результати емпіричного аналізу ролі процедурної справедливості у формуванні ставлення громадян до функціонування чинної політичної системи. Дослідження було зосереджене на виявленні зв’язків між суб’єктивним сприйняттям процедурної справедливості в політичному просторі, оцінкою економічного стану держави та установками щодо наявної політичної системи.

У межах дослідження було емпірично перевірено дві гіпотези. Отримані результати засвідчили, що віра у можливість впливу на політичні рішення, а також досвід неупередженого й шанобливого ставлення з боку представників влади виступають суттєвими предикторами ставлення до політиків і політичних інститутів. Повторюваність виявлених закономірностей у різні часові періоди та за використання різних дослідницьких інструментів свідчить про їхню емпіричну стійкість і надійність.

СУЧАСНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЗБЕРЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Ольга ІГУМНОВА, Юлія СТРУЖЕВСЬКА — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

Стаття присвячена проблемі збереження психічного здоров’я студентської молоді та використанню сучасних психологічних технологій для його збереження. Представлено результати теоретичного аналізу та емпіричного дослідження застосування майндфулнесу, релаксаційних технік і психоедукаційних програм у студентському середовищі. Проаналізовано вплив рівня усвідомленості на психоемоційний стан, рівень стресу, тривожності та академічну продуктивність. Описано найбільш ефективні психологічні технології, які поєднують психоедукацію, майндфулнес-практики, дихальні та релаксаційні техніки, індивідуальні стратегії саморегуляції та інституційні технології підтримки психічного здоров’я студентської молоді.

РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ПІДЛІТКІВ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНИХ СУСПІЛЬНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ

Олена ВОЛОШИН — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті здійснено теоретико-психологічний аналіз особливостей розвитку емоційного інтелекту особистості підліткового віку в умовах динамічних соціокультурних трансформацій. На основі аналізу провідних когнітивних, змішаних та диспозиційних моделей емоційного інтелекту обґрунтовано розуміння досліджуваного феномену як складного інтегрального ресурсу, що детермінує психологічну стійкість та соціальну ефективність суб’єкта. Виокремлено психологічні особливості становлення емоційного інтелекту у підлітковому віці крізь призму процесів інтелектуалізації емоцій та рефлексивного самопізнання. Актуалізовано роль емоційного інтелекту як механізму соціальної взаємодії та емоційної безпеки підлітка в умовах інформаційної нестабільності та цифровізації освітнього простору.

Здійснено аналіз стратегічних прогнозів Всесвітнього економічного форуму за період 2016-2023 рр., що дозволило виявити зміну ієрархії пріоритетних компонентів емоційного інтелекту особистості. Доведено, що в поточному соціокультурному контексті спостерігається зміщення акцентів від прагматичних інструментів міжособистісного впливу до ціннісно-орієнтованої взаємодії, де провідна роль належить емпатії, активному слуханню та самосвідомості. Аргументовано, що розвиток емоційного інтелекту підлітка стає базовим предиктором його резильєнтності та здатності до збереження цілісності «Я» в умовах глобальної «полікризи». Обґрунтовано необхідність цілеспрямованого моделювання розвивального середовища, яке б стимулювало перехід підлітка до усвідомленого керування власним емоційним потенціалом та забезпечувало його успішне життєтворення у майбутньому професійному середовищі.

ПОЛЬОВА ПЕРСПЕКТИВА РОБОТИ З ТРЕНІНГОВОЮ ГРУПОЮ В ГЕШТАЛЬТ-ПІДХОДІ

Наталія ЧЕРНИШ — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

Ця стаття пропонує комплексний аналіз теоретичних досліджень про теорію поля від її засновника К. Левіна і до сучасних розвідок польової перспективи в гештальт-підході. Теорія поля розглядається як концепція або метод, а саме: як метод аналізу причинних зв’язків і побудови наукових конструктів.

У статті представлений вичерпний огляд технічних прийомів фіксації структури малих груп, реєстрації різних аспектів групового життя та процесів групової взаємодії від окремого аналізу життєвого простору кожної групи до групової поведінки в спільному соціальному полі. Окрема увага приділена експериментуванню з групою, яке змушуватиме дослідника визнати як реальність всю сукупність факторів, які визначають життя групи. Зокрема те, що соціальні події залежать від соціального поля в цілому, а не від декількох вибраних елементів.

Значне місце в дослідженні займає аналіз теорії поля в гештальт-підході, що має холістичний, тобто цілісний характер. Вона не поділяє труднощі на окремі елементи, а аналізує їх у контексті всього життєвого досвіду людини, підкреслюючи, що емоції, мислення й поведінка є складниками єдиної взаємопов’язаної системи. Психологічне поле в межах цієї теорії розглядається як динамічне утворення, що постійно змінюється, подібно до живої екосистеми. Важливе місце також відводиться впливу середовища на поведінку особистості. Відповідно до цієї концепції, зміни часто стають можливими через трансформацію середовища, яке, набувши нового вигляду, впливає на поле та самого індивіда. Розглядаються ключові поняття теорії поля в гештальт-підході: фігура і фон, контакт, цикл контакту, потреби, межі, холістичність і динамічність, феноменальне та феноменологічне поле. А також принципи, на яких базується теорія поля в гештальт-терапії: принцип одночасності; принцип організації; принцип унікальності; принцип процесу, який змінюється; принцип можливої значимості.

Ця стаття має вагоме значення як з теоретичної, так і з практичної точки зору. Теорію поля можна застосовувати для індивідуальної та групової психотерапевтичної роботи. Поле включає в себе різноманітні можливості, які відкриває феноменологія подій, а також явища, які ми не усвідомлюємо, але які існують, вони можуть стати усвідомленими і цілком зміниться наше сприйняття поля.

ДІЛОВЕ СПІЛКУВАННЯ ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА ОСНОВА ПРОФІЛАКТИКИ КОНФЛІКТІВ У ЗВО

Наталія ГОЛЯРДИК, Наталія МАКОГОНЧУК, Світлана ШУМОВЕЦЬКА — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті висвітлено особливості ділового спілкування як дієвого інструменту запобігання конфліктних ситуацій в сучасному освітньому середовищі та, відповідно, окреслено специфіку їх запобігання. Ми виявили, що розвинена комунікативна компетентність науково-педагогічного персоналу є запорукою створення безпечного та продуктивного освітнього простору. Факторами, які впливають на клімат та конфліктність в ЗВО є відкритий, чесний та доброзичливий стиль спілкування, який сприяє створенню середовище, де студенти та викладачі почуваються в безпеці. Це знижує рівень тривожності та стимулює творчу активність. Результати дослідження підтверджують, що впровадження стандартів ділового спілкування не лише знижує рівень психоемоційної напруги в колективі, а й безпосередньо впливає на якість освітніх послуг та імідж навчального закладу.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТЬ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ТА РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ТА ЗАРУБІЖНІЙ ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ

Валентина КОРОЛЬЧУК, Микола КОРОЛЬЧУК, Владислав РОСПУТНИЙ — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті здійснено порівняльний аналіз понять стресостійкості та резильєнтності. Встановлено, що в основі обох концепцій лежать практично однакові уявлення про стрес та його наслідки. Водночас стресостійкість має витоки із характеристик впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на особистість, а в понятті резильєнтності робиться акцент на гнучкості адаптації, особистісному зростанні, відновленні завдяки зовнішнім і внутрішнім ресурсам. На наш погляд, це свідчить про те, що обидві концептуальні моделі доповнюють одна одну і дають змогу розглянути усі механізми резильєнтності і технології подолання стресу щодо відновлення особистості у посттравматичний період, а також це є підґрунтя для розроблення комплексних програм психологічної допомоги особистості в умовах тривалого воєнного стану.

МОРАЛЬНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Валентина КУПЧИШИНА, Юрій СЕРДЮК — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

Стаття присвячена теоретичному дослідженню моральності особистості як складової професійної підготовки майбутніх фахівців. Проаналізовано наукові погляди вітчизняних і зарубіжних науковців, які вивчали проблематику феноменів «мораль» та «моральність», морального розвитку особистості та військової етики. Значна кількість дослідників стоять на позиції синонімічності цих понять, «мораль» й «моральність», і наголошують, що розвиток моральних якостей особистості є доволі складною проблемою, яка знаходиться в полі зору багатьох фахівців різних сфер.

У процесі теоретичного дослідження було встановлено, що під категорією «моральність» вчені розуміють внутрішні (духовні та душевні) риси особистості, які ґрунтуються на ідеалах добра, справедливості, обов’язку, честі, мають прояви в поведінці особи по відношенню до суспільства та природи.

Авторами статті розкрито й узагальнено зміст моральності у різних дискурсах. Підкреслено, що до сучасних фахівців висуваються високі вимоги, які пов’язані з їхньою компетентністю, високим рівнем професійної підготовки та особистісними якостями, і відображають моральність особистості, яка виступає складовою її професійної культури.

Визначено особливості формування й розвитку моральності в здобувачів вищої освіти в процесі навчання у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання. З’ясовано, що моральність офіцера-прикордонника виступає не лише регулятором його професійної підготовки, але й чинником довіри суспільства до прикордонної служби, ефективності виконання професійних завдань, збереження людської гідності в процесі застосування владних повноважень. Завдяки сформованості моральності у здобувачів вищої освіти, вони будуть спроможні на високому професійному рівні виконувати свій професійний обов’язок – служити на користь держави та суспільства.

На підставі аналізу наукових джерел з проблематики моральності майбутніх фахівців розглянуто шляхи вдосконалення моральної складової професійної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників. Запропоновано подальше використання теоретичних підходів до вивчення проблеми моральності особистості.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

Мар’яна ЛЕВКО, Оксана ОНИШКО — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті розкрито психолого-педагогічні особливості використання інтерактивних методів навчання у процесі професійної підготовки майбутніх педагогів. Обґрунтовано значення інтерактивної взаємодії як чинника активізації пізнавальної діяльності здобувачів вищої освіти, розвитку їх критичного мислення, комунікативних умінь та професійної рефлексії. Проаналізовано основні інтерактивні методи навчання, до яких віднесено дискусії, роботу в малих групах, кейс-метод, рольові та ділові ігри, проєктну діяльність, та визначено психолого-педагогічні умови їх ефективного застосування у закладах вищої освіти. Наголошено на ролі інтерактивних методів у формуванні професійної компетентності, педагогічної творчості та готовності майбутніх учителів до інноваційної діяльності. Зроблено висновок про доцільність системного впровадження інтерактивних методів навчання у підготовку педагогічних кадрів.

ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ ЯК ОСНОВА ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПСИХОЛОГА

Маргарита ФРОЛОВА, Наталя СТЕЦЕНКО — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті всебічно аналізуються ціннісні орієнтації як фундаментальний компонент формування професійної ідентичності психолога. Стаття підкреслює важливість ціннісних орієнтацій як критерію професійної зрілості. Обґрунтовано, що система цінностей виступає внутрішнім регулятором професійної діяльності.

Наголошено, що ціннісні пріоритети безпосередньо впливають на мотивацію професійної діяльності, здатність до глибокої рефлексії та прийняття професійно відповідальних рішень.

Професійна ідентичність психолога розглядається як динамічне утворення, яке особливо актуалізується в умовах сучасних соціальних трансформацій, зростання психологічних запитів суспільства та ускладнення професійних викликів.

РОЗРОБКА ТА АПРОБАЦІЯ ПРОГРАМИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ПОДРУЖЖЯ ПРИ НЕВДАЛІЙ РЕАЛІЗАЦІЇ РЕПРОДУКТИВНОЇ ФУНКЦІЇ

Людмила КОЗЛОВСЬКА — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджено ефективність психологічної програми підтримки подружжя при невдалій реалізації репродуктивної функції. Невдала репродуктивна реалізація розглядається як сімейна криза, що впливає на емоційний, когнітивний, поведінковий та особистісний стан подружжя. Програма включає два блоки – просвітницький та корекційно-індивідуальний і спрямована на формування психологічної готовності до усвідомлення та прийняття подружжям факту невдалої реалізації репродуктивної функції для побудови конструктивної взаємодії, зниження стресу та підвищення емоційної стабільності. Представлені результати програми підтвердили ефективність програми психологічної підтримки подружжя при невдалій реалізації репродуктивної функції та встановлена доцільність використання її в психологічному супроводі.

ФОТОАРТТЕРАПІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ НЕВЕРБАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ У ПРОЦЕСІ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ

Олеся ПОСВІСТАК, Василь ШЕПЕЛЛА — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність фотоарттерапії як інструменту невербальної комунікації у процесі соціальної адаптації внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Актуальність дослідження зумовлена необхідністю подолання комунікативних бар’єрів та травматичних переживань, спричинених війною. На основі результатів емпіричного дослідження зафіксовано статистично значущу позитивну динаміку за ключовими показниками: адаптивність, самоприйняття, емоційний комфорт та внутрішній контроль. Доведено, що 21-денний цикл фотоарттерапевтичних вправ сприяє зниженню рівня ескапізму та дезадаптивності, активуючи роль ВПО як суб’єкта соціального простору. Фотографія визначена як ефективний медіатор, що допомагає вибудувати «комунікативний місток» між особистістю та новою громадою.

СЕНСОЖИТТЄВІ ОРІЄНТАЦІЇ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЯК ПРЕДИКТОРИ ЇХ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Алла РУДЕНОК, Наталія ЖУК — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті висвітлено результати емпіричного дослідження сенсожиттєвих орієнтацій старшокласників як особистісних предикторів їх професійного самовизначення в умовах воєнного стану в Україні. Теоретичний аналіз проблеми спирається на сучасні підходи до розуміння професійного самовизначення як складного, динамічного процесу, що передбачає інтеграцію ціннісно-смислової сфери особистості, сформованість рефлексивної свідомості та активну суб’єктну позицію у виборі професії. Обґрунтовано значення осмисленості життя як складової особистісного потенціалу, що забезпечує внутрішню цілісність професійних намірів та їх стійкість в умовах соціальної невизначеності.

Емпіричне дослідження проведено серед 73 учнів 9-11-х класів із використанням тесту «Сенсожиттєві орієнтації» Д. Леонтьєва, опитувальника «Професійні наміри» та авторської анкети. За результатами кластерного аналізу виокремлено три групи респондентів із низьким, середнім та високим рівнями осмисленості життя. Встановлено статистично значущі зв’язки між загальним індексом осмисленості життя та показниками сформованості й зрілості професійного самовизначення, визначеністю життєвих і навчально-професійних планів, упевненістю, автономністю та емоційним прийняттям майбутньої професії. Виявлено позитивні кореляції між осмисленістю життя та активним ставленням до професійного вибору й негативні – з пасивністю та емоційною невизначеністю. Доведено, що наявність життєвих цілей, усвідомлених прагнень і сформованого локусу контролю виступають значущими психологічними предикторами професійного самовизначення. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення програм профорієнтаційної роботи та психолого-педагогічного супроводу старшокласників у закладах загальної середньої освіти.

РЕЗУЛЬТАТИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВІКОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТРИВОЖНОСТІ ТА АГРЕСИВНОСТІ У ДІТЕЙ ПІСЛЯ ПЕРЕЖИТИХ ТРАВМАТИЧНИХ СТРЕСОВИХ ПОДІЙ

Людмила КОБЕРНИК, В’ячеслав ГАВРИЛЬКЕВИЧ, Станіслав КРУК — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню вікових особливостей емоційного реагування дітей на травматичні стресові події. Мета статті – на підставі результатів емпіричного дослідження визначити вікові особливості проявів тривожності та агресивності у дітей, які пережили травматичні стресові події. В емпіричному дослідженні взяли участь 30 дітей віком від 10 до 14 років (16 дівчат і 14 хлопців), які мали досвід переживання стресових або травматичних ситуацій різної інтенсивності. Використано методику «Діагностика рівня тривожності» Ч. Спілбергера-Ю. Ханіної і методику Басса-Даркі для оцінки рівня агресивності. У більшості дітей, які пережили травматичні події, виявлено підвищений рівень тривожності і агресивності. Найбільш поширеними проявами агресивності є вербальна агресія, дратівливість та образливість. Підлітки виявили найвищі показники тривожності, а також більш стабільні та інтенсивні агресивні реакції порівняно з молодшими дітьми.

ВЗАЄМОДІЯ ТА СПІЛКУВАННЯ ЯК РЕСУРСИ ПОДОЛАННЯ СТРЕСУ В СІМ’ЯХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Олена ПЕТЯК, Валентина АФАНАСЕНКО, Юрій МОРАВЕЦЬКИЙ — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

Сучасні військові конфлікти суттєво впливають не лише на самих військовослужбовців, а й на їхні сім’ї, створюючи значні психологічні та емоційні труднощі. Дружини, діти, батьки та інші родичі військовослужбовців часто зустрічаються з почуттям тривоги, страху, соціальною ізоляцією та фінансовою нестабільністю. Зокрема, повернення військового додому після довготривалого перебування в зоні бойових дій може призводити до порушень внутрішньо сімейної комунікації, сприяє конфліктності, появі депресивних станів та навіть вторинного травматичного стресу. Метою статті є вивчення ролі взаємодії та спілкування як ключових психологічних ресурсів подолання стресу в сім’ях військовослужбовців та визначення шляхів їх психологічної підтримки. Для досягнення мети поставлено такі завдання: проаналізувати основні чинники стресу в сім’ях військовослужбовців; визначити копінг-стратегії, які застосовують члени сімей військових для подолання стресових ситуацій; дослідити ефективність різних форм психологічної підтримки сімей військовослужбовців та розробити рекомендації щодо покращення психологічної адаптації в умовах військових викликів.

Результати дослідження, проведеного серед сімей військовослужбовців, засвідчили, що найефективнішими стратегіями подолання стресу є: когнітивні стратегії – позитивне переосмислення ситуації, раціоналізація, фокусування на майбутніх цілях; емоційно-фокусовані стратегії – підтримка та піклування близьких, вираження емоцій через спілкування, розвиток психологічної стійкості; поведінкові стратегії – участь у соціальних групах, волонтерська діяльність, звернення до фахівців за психологічною допомогою. Таким чином, результати дослідження підтверджують важливість комплексної психологічної підтримки сімей військовослужбовців та наголошують на необхідності розробки державних програм допомоги, що включають індивідуальну та групову психотерапію, соціальну підтримку та інтеграцію у громадські ініціативи.

СОЦІАЛЬНА ДЕПРИВАЦІЯ ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ ДЕЛІНКВЕНТНОЇ ПОВЕДІНКИ НЕПОВНОЛІТНІХ У ПОСТВОЄННИЙ ПЕРІОД

Наталія ГОЛОВА — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано вплив соціальної депривації на формування делінквентної поведінки неповнолітніх у постовоєнний період.. Розкрито зміст поняття «соціальна депривація» та охарактеризовано її основні форми – емоційну, сімейну, освітню, культурну. Здійснено теоретичний огляд сучасних наукових підходів до пояснення механізмів виникнення делінквентності серед неповнолітніх, зокрема у взаємозв’язку з деприваційними умовами розвитку під час повномаштабного вторгнення. На основі узагальнення практичних даних визначено ключові фактори ризику, що сприяють девіантним і протиправним проявам у поведінці неповнолітніх особливо під час війни. Особливу увагу приділено соціально-психологічним механізмам, що опосередковують вплив депривації на порушення норм поведінки, зокрема фрустрації базових потреб, дефіциту соціальної підтримки та зниженню рівня довіри до соціальних інститутів.

НАРЦИСИЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ У ПІДЛІТКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ: ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ВИНИКНЕННЯ ТА ПРОЯВУ

Марія ОЛІЙНИК, Людмила МІХЄЄВА, Людмила НЕСТЕРУК — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті здійснено комплексний теоретико-емпіричний аналіз нарцисичних тенденцій у підлітковому середовищі з урахуванням сучасних психологічних підходів до розуміння феномену нарцисизму.

Обґрунтовано, що нарцисичні риси притаманні кожній особистості та можуть виконувати як адаптивну (формування впевненості, мотивації досягнення, психологічної стійкості), так і дезадаптивну функцію (егоцентризм, конфліктність, труднощі у міжособистісних взаєминах).

Представлено результати емпіричного дослідження, які засвідчують зв’язок нарцисичних тенденцій із рівнем самооцінки, особливостями сімейного виховання та характером соціальної взаємодії підлітків. Встановлено, що середній рівень самооцінки корелює з помірними, відносно конструктивними проявами нарцисизму, тоді як крайні показники самооцінки пов’язані з відкритими або уразливими його формами. Показано, що стиль батьківської взаємодії та рівень конфліктності виступають значущими психологічними чинниками специфіки прояву нарцисичних тенденцій.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЦІННОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ЯК РЕСУРС РОЗВИТКУ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ОРГАНІЗАЦІЇ

Олена КУЛЕШОВА, Наталія КОЗАК — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано поняття індивідуальних цінностей як внутрішніх орієнтирів особистості, що визначають пріоритетні цілі та способи їх досягнення. Розглянуто взаємозв’язок індивідуальних цінностей працівників і корпоративної культури організації, визначено їхній вплив на професійну мотивацію, стиль взаємодії та результативність колективної діяльності. Описано роль ціннісної відповідності в підвищенні залученості, задоволеності роботою та адаптивності до організаційних змін. Визначено психологічні умови ефективного використання ціннісного потенціалу персоналу, а також ключові цінності, сприятливі для формування конструктивної та інноваційної корпоративної культури.

ПСИХОЛОГІЧНА ДИНАМІКА НЕВИЗНАЧЕНОЇ ВТРАТИ: МОДЕЛЬ «СЕРЦЕ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ»

Вікторія ТУРБАН — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

Стаття присвячена теоретичному аналізу психологічного феномену невизначеної втрати та особливостей психологічної адаптації людини в умовах тривалої невизначеності. У роботі розглядаються сучасні наукові підходи до дослідження втрати, тривоги та невизначеності, а також пропонується нова концептуальна модель – «Серце невизначеності».

У статті аналізується взаємозв'язок психологічних реакцій людини з процесом адаптації до невизначеної втрати. На основі аналізу праць представників психології втрати, екзистенціальної філософії та сучасних досліджень невизначеності показано, що переживання невизначеності має складну динамічну структуру, тобто, невизначена втрата є складним психологічним феноменом, який порушує процес завершення переживання втрати та ускладнює адаптацію людини.

Запропонована модель «Серце невизначеності» дозволяє розглядати переживання невизначеності як динамічний процес психологічної регуляції, у межах якого можливі різні напрями адаптації.

Основна ідея статті полягає у розгляді переживання невизначеної втрати як динамічного психологічного процесу, у межах якого психіка людини може спрямовуватися у різні напрями адаптації. Запропонована модель описує чотири основні психологічні вектори реагування: особистісне зростання, збереження психологічного зв’язку з об’єктом невизначеності, депресивне занурення та уникнення переживання.

ФАЗОВИЙ ПІДХІД ДО ГОРЮВАННЯ ЯК ІСТОРИЧНИЙ АРТЕФАКТ

Кнут АНДЕРСЕН — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті подано критику лінійних фазових моделей у консультуванні з питань горя та представлено сучасні дослідження, які дедалі більше ставлять під сумнів припущення, що людина, яка переживає втрату, повинна пройти фіксовану послідовність фаз, щоб досягти переорієнтації. Враховуючи, що людські реакції на втрату за своєю суттю є ідіосинкратичними, ці жорсткі рамки зараз розглядаються як потенційно обмежувальні або навіть контрпродуктивні, коли застосовуються як універсальний клінічний стандарт.

У статті розглядається еволюція теорії втрати, від фундаментальних біологічних і психоаналітичних концепцій Ч. Дарвіна та З. Фрейда до фазових моделей Е. Ліндеманном та Д. Боулбі. Вона підкреслює зсув парадигми до сучасних рамок, зокрема Моделі подвійного процесу, яка підкреслює нелінійну та ідіосинкратичну природу горювання.

Модель подвійного процесу визначає два паралельні процеси: процес, орієнтований на втрату, що зосереджується на горюванні, та процес, орієнтований на відновлення, що зосереджується на життєвих змінах та відволікаючих факторах. Основою моделі є «коливання» між цими двома станами. Наведені клінічні випадки, що ілюструють застосування моделі подвійного процесу в роботі з дітьми та підлітками.

Автор робить висновок, що стадійні моделі слід відкинути на користь новіших теорій, які визнають необхідність заперечення та уникнення як дійсних механізмів подолання труднощів. Зокрема в статті активно підтримується Модель подвійного процесу і доводиться її клінічну релевантність. Автор також наголошує, що спеціалісти з горювання, повинні пам’ятати про «одночасність» – здатність відчувати людини, що горює, радість і біль одночасно. Зрештою, кожна людина, яка переживає втрату, унікальна, і теоретичні моделі повинні слугувати гнучкими інструментами, а не жорсткими інструкціями.

ОСОБЛИВОСТІ КОГНІТИВНИХ АСПЕКТІВ СУБ’ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

Жанна БОГДАН — Thu, 26 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджено особливості когнітивних аспектів суб’єктивного благополуччя студентської молоді в умовах соціальної нестабільності. Обґрунтовано актуальність проблеми з огляду на зростання психологічного навантаження та необхідність розвитку ресурсів психологічної стійкості. Представлено результати емпіричного дослідження із застосуванням методики КОСБ-3, що дозволило визначити рівні задоволеності життям, ставлення до себе та міжособистісної взаємодії. Розроблено та впроваджено авторський навчально-тренінговий курс, спрямований на розвиток когнітивних ресурсів суб’єктивного благополуччя. Доведено його ефективність за рахунок статистично значущого зниження частки осіб із низькими показниками в експериментальній групі.