ВИСЛУГА РОКІВ ЯК ЧИННИК ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ВІЙСЬКОВИХ ЛІКАРІВ У КОНТЕКСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ

Анотація

У статті висвітлено роль вислуги років як професійно-біографічного чинника життєстійкості військових лікарів у контексті дослідження резильєнтності. Теоретичну основу дослідження становлять підходи до розуміння резильєнтності не лише як особистісної риси, а як динамічного процесу психологічної адаптації та особистісного зростання в умовах війни, а також трактування життєстійкості як концептуально близького, проте не тотожного психологічного конструкта, що відображає систему стійких особистісних ресурсів подолання труднощів. Особливу увагу зосереджено на вислузі років як показнику кумулятивного військово-професійного досвіду, що може бути пов’язаний із формуванням емоційно-регуляторних, мотиваційно-ціннісних і смислових ресурсів психологічної стійкості військових лікарів.

Результати проведеного аналізу засвідчили, що зі збільшенням вислуги років зростають показники загальної професійної життєстійкості, її емоційного компонента, а також професійних інтересів і цінностей. Крім того, виявлено зв’язок вислуги років із базовими переконаннями, зокрема з уявленнями про справедливість світу, доброту людей та узгодженість світу, що свідчить про посилення смислових психологічних опор у процесі професійного становлення військового лікаря. Водночас частина інших психологічних показників виявляє лише тенденції до відмінностей, що вказує на складний і нелінійний характер взаємозв’язку між професійним досвідом і психологічними ресурсами стійкості.

Одержані результати дають підстави розглядати вислугу років не лише як формальний показник тривалості служби, а як вагомий чинник професійного становлення, пов’язаний із поступовим розвитком життєстійкості. Змістовно одержані результати можна інтерпретувати як прояв професійного дозрівання психологічної стійкості, що виявляється в посиленні емоційної саморегуляції, стабілізації професійно-ціннісної сфери та зміцненні смислових ресурсів особистості. У цілому життєстійкість інтерпретується як важливий психологічний ресурс, що може становити одну з передумов формування резильєнтності військових лікарів в умовах війни.