ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ: КЛІНІЧНО-АНТРОПОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
DOI:
https://doi.org/10.31891/PT-2026-3-27Ключові слова:
юридична психологія, парадигма, антропологічна парадигма, клінічна парадигма, правова поведінка, соціальний контекстуалізмАнотація
Стаття присвячена розгляду еволюції концепцій в юридичній психології, які беруть свій початок ще з моменту її становлення як окремої галузі знання, з увагою на їхній прояв у парадигмах психології права другої половини ХХ століття. Робота містить викладення тенденцій розвитку основних юридико-психологічних напрямків у другій половині ХХ століття, в контексті парадигмального підходу авторства Томаса Семюела Куна та аналізу впливу на них основних психологічних напрямків, таких як психоаналіз, біхевіоризм та когнітивізм.
Серед висновків дослідження визначено, що з другої половини ХХ століття спостерігається процес переходу юридично-психологічної проблематики до соціально-гуманітарної площини. Основною тенденцією цього прояву є перехід розгляду соціально-правової поведінки від намагання логіко-формалізувати наявне знання, що було притаманно юридико-психологічним парадигмам з 1950 по 1985 роки до його «гуманітаризації».
