РЕЗИЛЬЄНТНІСТЬ ЯК ЗАХИСНИЙ ФАКТОР ПОДОЛАННЯ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ
DOI:
https://doi.org/10.31891/PT-2026-2-43Ключові слова:
резильєнтність, емоційне вигорання, здобувачі вищої освіти, психоемоційне благополуччя, соціальні виклики, психологічна стійкістьАнотація
У процесі дослідження автором проаналізовано дефініцію «резильєнтність», зазначено, що вона розглядається як інтегративна характеристика особистості, яка відображає здатність до адаптації, подолання стресових ситуацій та відновлення психоемоційного стану в умовах дії несприятливих чинників. Обґрунтовано, що резильєнтність виступає не лише механізмом психологічного захисту, а й ресурсом особистісного розвитку, що забезпечує ефективне функціонування індивіда в умовах невизначеності та соціальних трансформацій. Актуальність дослідження зумовлена зростанням психоемоційного навантаження на здобувачів закладів вищої освіти в умовах сучасних соціальних викликів, зокрема воєнного стану, соціально-економічної нестабільності та трансформації освітнього середовища. Встановлено, що зазначені фактори сприяють підвищенню ризику розвитку емоційного вигорання, що негативно впливає на академічну успішність, мотивацію до навчання та загальний психічний стан студентської молоді. У роботі здійснено теоретичний аналіз взаємозв’язку між рівнем резильєнтності та проявами емоційного вигорання, охарактеризовано основні структурні компоненти резильєнтності (емоційний, когнітивний, поведінковий), а також визначено їх роль у процесі подолання стресових ситуацій. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному підході до розгляду резильєнтності як системного захисного ресурсу, що забезпечує профілактику та подолання емоційного вигорання здобувачів освіти в умовах соціальних викликів.
У результаті дослідження встановлено, що високий рівень резильєнтності корелює зі зниженням проявів емоційного виснаження, деперсоналізації та втрати навчальної мотивації. Обґрунтовано доцільність впровадження психолого-педагогічних технологій, спрямованих на розвиток психологічної стійкості, емоційної саморегуляції та ціннісно-смислових орієнтацій студентів. Зазначено, що формування резильєнтності є важливим чинником забезпечення психоемоційного благополуччя та успішної адаптації здобувачів вищої освіти.





