ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ЕМОЦІЙНОГО ВИСНАЖЕННЯ ФАХІВЦІВ ДИСТАНЦІЙНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Анотація

У статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження психологічних детермінант емоційного виснаження фахівців у дистанційному форматі роботи. Актуальність дослідження зумовлена стрімкою цифровізацією професійної діяльності, поширенням дистанційних форм взаємодії та зростанням психоемоційного навантаження на фахівців в умовах соціальної нестабільності, інформаційного перенавантаження та тривалого стресу. Особливої значущості проблема емоційного виснаження набуває в умовах воєнного стану, коли професійна діяльність багатьох фахівців супроводжується високим рівнем емоційної включеності, необхідністю підтримання постійного онлайн-контакту та взаємодією з особами, які перебувають у кризових або травматичних станах.

У роботі здійснено аналіз сучасних наукових підходів до розуміння емоційного виснаження як складного багатофакторного психологічного феномену, що формується під впливом індивідуально-психологічних, емоційних, когнітивних та соціально-професійних чинників. Розкрито психологічні особливості дистанційного формату професійної взаємодії та його вплив на емоційну сферу фахівців. Визначено, що дистанційна професійна взаємодія супроводжується підвищеним рівнем цифрового стресу, емоційної перевтоми, інформаційного перенавантаження та розмиттям меж між професійним і особистим простором.

Емпіричне дослідження було проведено серед фахівців, діяльність яких передбачає постійну дистанційну взаємодію. Для дослідження використано комплекс психодіагностичних методик, спрямованих на вивчення рівня емоційного виснаження, тривожності, емпатії, копінг- стратегій та особливостей професійного стресу. Отримані результати засвідчили наявність статистично значущих взаємозв’язків між показниками тривожності та компонентами професійного вигорання. Встановлено, що високий рівень особистісної та ситуативної тривожності пов’язаний зі зростанням емоційного виснаження, деперсоналізації та редукції професійних досягнень.

Доведено, що емоційне виснаження у дистанційному форматі роботи має системний характер і формується під впливом поєднання психологічних, емоційних та організаційних чинників. Важливими ресурсами психологічної адаптації визначено психологічну гнучкість, життєстійкість, самоефективність, готовність до змін, розвиток адаптивних копінг-стратегій та навичок емоційної саморегуляції. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів для розробки програм психологічної профілактики емоційного виснаження та підтримки психологічного здоров’я фахівців в умовах дистанційної професійної взаємодії.