РОЛЬ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ В УПРАВЛІНСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ: МЕТОДИ ПСИХОДІАГНОСТИКИ

Анотація

У сучасних умовах соціально-економічної нестабільності, цифровізації управлінських процесів, зростання емоційного навантаження на керівників та необхідності ефективної взаємодії в умовах невизначеності емоційний інтелект (ЕІ) набуває статусу одного з ключових психологічних ресурсів управлінської діяльності. Здатність керівника усвідомлювати власні емоції, регулювати емоційні стани, розуміти переживання інших та будувати конструктивну міжособистісну взаємодію безпосередньо впливає на ефективність управлінських рішень, рівень командної мотивації, характер організаційного клімату та результативність професійної діяльності загалом.

У статті здійснено комплексний теоретико-методологічний аналіз ролі емоційного інтелекту в управлінській діяльності та систематизовано сучасні методи його психодіагностики. Розкрито сутність емоційного інтелекту як інтегрального психологічного утворення, що поєднує когнітивні, емоційно-вольові та соціально-поведінкові компоненти, зокрема самосвідомість, саморегуляцію, мотивацію, емпатію та соціальні навички. Проаналізовано основні наукові підходи до розуміння ЕІ в працях зарубіжних і вітчизняних дослідників.

Особливу увагу приділено характеристиці сучасних психодіагностичних інструментів оцінювання емоційного інтелекту керівників. Розглянуто можливості та обмеження методів самозвіту (EQ-i 2.0, TEIQue), тестів здібностей (MSCEIT), а також багатоканальних методів оцінювання типу «360 градусів» (ECI, Genos EI Assessment). Висвітлено їхню діагностичну спрямованість, психометричні характеристики, практичну придатність для відбору, оцінювання та розвитку управлінського персоналу. Показано, що поєднання різних діагностичних підходів дозволяє отримати цілісне уявлення про рівень сформованості емоційних компетентностей менеджерів.

Окремий акцент зроблено на специфіці дослідження емоційного інтелекту в українському контексті, зокрема в системі державного управління, де проблематика ЕІ лише формується як самостійний науково-практичний напрям. Обґрунтовано необхідність адаптації та валідизації зарубіжних психодіагностичних методик відповідно до культурних, соціальних та організаційних реалій України.

У статті також висвітлено сучасні підходи до розвитку емоційного інтелекту керівників, зокрема коучинг, тренінги емоційної компетентності, програми розвитку лідерства та інтеграцію структурованих моделей на кшталт RULER у корпоративне навчання. Доведено, що цілеспрямований розвиток ЕІ сприяє підвищенню ефективності управлінської діяльності, зниженню рівня професійного вигорання, оптимізації міжособистісних стосунків у колективах та формуванню сприятливого організаційного клімату.