ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ: ДОСЛІДЖЕННЯ НА ОСНОВІ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ

Анотація

Стаття присвячена аналізу психологічних аспектів дистанційного навчання учнів середньої школи, що особливо актуалізувалося у зв’язку зі зростанням цифровізації освіти та глобальними викликами останніх років. У роботі розглядаються ключові психологічні чинники, що впливають на успішність дистанційної освіти: мотивація, саморегульоване навчання, рівень стресу й емоційного благополуччя, а також соціальна пов’язаність між учнями, вчителями та шкільною спільнотою. Спираючись на сучасні зарубіжні емпіричні дослідження, підкреслюється, що задоволення базових психологічних потреб – автономії, компетентності та соціальної залученості – є визначальним для підтримки внутрішньої мотивації та академічної активності під час навчання онлайн.

Окрему увагу приділено ролі саморегуляції, яка є критично важливою в умовах дистанційного формату, де учні мають самостійно планувати, контролювати та оцінювати власний навчальний процес. Показано, що недостатній розвиток таких навичок часто призводить до зниження результативності та підвищення рівня стресу. На основі зарубіжних досліджень проаналізовано фактори ризику для психологічного здоров’я підлітків у дистанційному навчанні: невизначеність, недостатня структурованість навчального середовища, знижена соціальна взаємодія, технічні труднощі. Водночас окреслено і захисні чинники, серед яких – підтримка вчителів і батьків, відчуття залученості до шкільної спільноти, якісна комунікація та наявність можливостей для співпраці.

У статті обґрунтовано важливість інтеграції мотиваційних, когнітивних та соціально-емоційних аспектів у проєктуванні дистанційного навчального середовища. Представлений аналіз може бути корисним для педагогів, психологів та освітніх політиків, які прагнуть підвищити ефективність дистанційного навчання та підтримати психологічне благополуччя підлітків.