ПСИХОЛОГІЧНА СТІЙКІСТЬ ЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ ФАХІВЦЯ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА-ЛЮДИНА»
DOI:
https://doi.org/10.31891/PT-2024-4-29Ключові слова:
психологічна стійкість, професійне становлення, чинники, фахівці системи «людина-людина», самореалізація, особистістьАнотація
У статті розглянуто проблему психологічної стійкості як ключового чинника професійного становлення фахівців системи «людина-людина». Проаналізовано сучасні виклики, з якими стикаються представники соціономічних професій, такі як нестабільність, високий темп змін, емоційне перевантаження та ризик професійного вигорання. Висвітлено роль психологічної стійкості у забезпеченні адаптації до стресових ситуацій, підтриманні емоційної рівноваги та професійної ефективності.
Особливу увагу приділено аналізу складових психологічної стійкості, серед яких когнітивний, емоційно-афективний та поведінковий компоненти. Наголошується на важливості розвитку вмінь саморегуляції, управління стресом і здатності до гнучкого мислення. Описано зв’язок між психологічною стійкістю та здатністю фахівців зберігати продуктивність у складних умовах.
На основі аналізу наукових джерел запропоновано інтегративний підхід до формування психологічної стійкості майбутніх фахівців. Визначено перспективи розробки й впровадження освітніх програм, спрямованих на підвищення стресостійкості, розвиток адаптаційних ресурсів і формування професійної самосвідомості. Психологічна стійкість представлена як базова якість, що дозволяє майбутнім фахівцям соціономічного профілю ефективно адаптуватися до професійного середовища та реалізувати свій потенціал.