ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСОБИСТОСТІ: ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ, СТРУКТУРА ТА ДЕТЕРМІНАНТИ
DOI:
https://doi.org/10.31891/PT-2025-4-5Ключові слова:
психологічне благополуччя, суб’єктивне благополуччя, адаптація, стресостійкість, внутрішні ресурси, соціальне середовище, інтегративні моделі, психометричні інструменти, життєва ефективність, самодетермінація, самореалізаціяАнотація
У статті проаналізовано та узагальнено сучасні наукові концепції психологічного благополуччя особистості. З’ясовано, що психологічне благополуччя є багатовимірним феноменом, що визначає здатність особистості адаптуватися до стресових та кризових умов, підтримувати емоційну стабільність, ефективно взаємодіяти із соціальним середовищем і реалізовувати життєві цілі.
Виявлено структурні компоненти психологічного благополуччя, включаючи внутрішні ресурси особистості (життєстійкість, самоприйняття, компетентність, емоційну стабільність) та зовнішні фактори середовища (соціальна підтримка, сімейні та професійні стосунки, економічні умови). Окреслено основні підходи до дослідження психологічного благополуччя, серед яких інтегративні моделі зарубіжних і українських науковців, гедонічні та евдемонічні концепції, теорія самодетермінації та підходи до психометричного оцінювання. Доведено, що рівень психологічного благополуччя залежить від взаємодії особистісних ресурсів та соціального середовища, а його розвиток сприяє підвищенню адаптивності, стійкості та життєвої ефективності особистості. Запропоновано подальші напрямки досліджень, зокрема розробку контекстуально чутливих моделей психологічного благополуччя для різних соціальних груп та удосконалення методів його комплексного оцінювання.
