Psychology Travelogs

УСВІДОМЛЕНА САМОРЕГУЛЯЦІЯ І ШКІЛЬНА ЗАЛУЧЕНІСТЬ ЯК РЕСУРСИ СУБ`ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

2026-08-05T16:45:25+03:00

У статті презентується характер взаємозв’язку усвідомленої саморегуляції та шкільної залученості та специфіки їхнього вкладу і суб'єктивне благополуччя учнівської молоді. Усвідомлена саморегуляція і шкільна залучення є значущими ресурсами суб’єктивного благополуччя у підлітковому віці під час навчання у середніх і старших класах загальноосвітньої школи. Загальний рівень розвитку усвідомленої саморегуляції опосередковує вплив залучення на суб’єктивне благополуччя школярів. Цей результат робить значний внесок у розуміння того, що регуляторні компетенції не лише забезпечують успішність навчання, а й є дієвими ресурсами добробуту підлітків. У практичному аспекті це обґрунтовує продуктивність психолого-педагогічних інтервенцій, спрямованих на розвиток усвідомленої саморегуляції учнів та підтримку їхньої шкільної залученості як значущих механізмів задоволеності освітнім середовищем.

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В УМОВАХ ПРОЛОНГОВАНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРЕСУ

2026-08-05T16:52:00+03:00

Пролонгований соціальний стрес через воєнні дії суттєво змінив емоційне середовище сучасних дітей. Молодші школярі є чутливими індикаторами стану суспільства та своїх родин. Попри важливість теми, емоційний стан дітей у відносно стабільних регіонах, зокрема у малих містах, залишається маловивченим. Стаття ґрунтується на практичному досвіді впровадження програми підтримки в освітньому середовищі. Метою роботи є дослідження особливостей та рівнів тривожності у першокласників (38 учнів) в умовах пролонгованого стресу, виявлення її прихованих форм, а також визначення ефективності корекційного впливу за допомогою комплексу доступних арттерапевтичних і тілесно орієнтованих вправ.

ЗАРУБІЖНИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД ПІДТРИМКИ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ЗДОБУВАЧІВ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2026-08-05T16:56:18+03:00

У статті шляхом порівняльного теоретичного аналізу через вітчизняні та зарубіжні наукові праці виявлено універсальні та специфічні проблеми підтримки психологічного благополуччя здобувачів, а також запропоновано шляхи оптимізації роботи психологічних служб у ЗВО. Проведений порівняльний аналіз вітчизняних та зарубіжних праць дозволяє стверджувати, що ефективний розвиток системи психологічної підтримки у ЗВО вимагає стратегічного підходу, заснованого на адаптації ключових принципів міжнародного досвіду до національної специфіки. Основні висновки та рекомендації можуть бути сформульовані у такий спосіб. Психологічне неблагополуччя здобувачів має багатоскладовий характер, поєднуючи труднощі адаптації, міжособистісні проблеми та особистісні кризи. Міжнародний досвід пропонує розвинений понятійний апарат та багаторівневі моделі допомоги. Однак при їхньому освоєнні вітчизняній системі доцільно зберігати психолого-педагогічний і профілактичний фокуси роботи служб ЗВО, який відповідає їхньому кадровому потенціалу та організаційним завданням.

МАТЕМАТИЧНА ТРИВОЖНІСТЬ ЯК ЧИННИК КОГНІТИВНОГО БАР’ЄРУ У ПІДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ

2026-08-05T17:00:31+03:00

У статті досліджується подолання математичної тривожності у студентів-психологів під час вивчення математико-статистичних дисциплін. Наведено результати опитування щодо рівня їхньої тривожності під час обробки статистичних даних. Здійснено порівняльний аналіз впливу інтерфейсів безоплатного аналога SPSS (програми PSPP) та рішення з відкритим кодом (jamovi) на вираженість стресу. Обґрунтовано, що jamovi завдяки одиновіконному дизайну та динамічному оновленню результатів суттєво знижує когнітивне навантаження порівняно з багатовіконною логікою PSPP. Доведено, що використання інтуїтивно зрозумілих інструментів під час практичних занять зміщує фокус здобувачів із подолання технічних бар’єрів на змістовну психологічну інтерпретацію отриманих даних.

ПОТЕНЦІАЛ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ ДЛЯ ПОЯСНЕННЯ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСУ ТА ЙОГО НАСЛІДКІВ

2026-08-05T17:03:20+03:00

Поданий аналіз потенціалу соціально-психологічного знання для вивчення проблем стресу та його подолання дозволяє визначити низку перспектив подальших дій. По-перше, обіцяючим бачиться порівняльний аналіз представленої соціально-психологічної перспективи вивчення стресу ідей, моделей і концепцій українських авторів щодо його подолання. По-друге, теорія соціальних уявлень є достатньо продуктивною рамкою, яка б дозволила проаналізувати те, як у численних комунікацій породжуються наївні пояснення стресу, як вони використовуються для його подолання. По-третє, у логіці однієї із гіпотез нової психології здоров’я, згідно з якою множинні соціальні ідентичності (соціальні ідентичності є позитивними, значущими та сумісними один з одним) дозволяють людині мати свого роду психологічні ресурси, що позитивно впливають на її здоров’я та благополуччя, можна вважати, що у людини є більше ресурсів подолання стресу.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБМАНУ ЯК ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ У ОСІБ ІЗ ПІДВИЩЕНИМ РІВНЕМ ТРИВОЖНОСТІ ТА СТРЕСУ

2026-08-05T17:07:49+03:00

У статті висвітлено результати теоретико-емпіричного дослідження обману як психологічного захисту в осіб із підвищеним рівнем тривожності та стресу. Роботу побудовано на матеріалах кваліфікаційного дослідження, присвяченого аналізу обману як захисної регулятивної стратегії, що активізується в умовах емоційного напруження, безпорадності та внутрішньої вразливості. У теоретичній частині узагальнено психоаналітичні та сучасні психологічні підходи до механізмів захисту, тривожності, сприйманого стресу й обману, зокрема положення про те, що обман може виконувати не лише комунікативну чи маніпулятивну, а й самозахисну функцію. Емпірична частина охопила 45 респондентів віком від 20 до 55 років, серед яких 14 чоловіків і 31 жінка, які перебували на етапі реабілітації в умовах стаціонару. Для дослідження використано шкалу тривожності Спілбергера–Ханіна (STAI–40), шкалу сприйманого стресу PSS–10, методику О. Косьянової «Види та мотиви обману» та опитувальник стилів психологічного захисту DSQ–40. Описові статистики показали підвищені показники тривожності й виражені прояви стресу у вибірці, а також широкий спектр обманних і захисних форм поведінки. Найбільш вираженими формами обману були приховування та благородний обман, тоді як серед мотивів і захисних показників провідними виявилися самозахист і збереження стосунків. Кореляційний аналіз засвідчив позитивний зв’язок між переживанням безпорадності та приховуванням (r=0.425; p=0.0036), а також благородним обманом (r=0.403; p=0.0060), тоді як зв’язок між браком самоефективності та цими формами обману не був статистично значущим. Крім того, особистісна тривожність позитивно пов’язувалася з незрілим стилем психологічного захисту (r=0.359; p=0.0154), тоді як зв’язок між реактивною тривожністю та невротичним стилем був статистично незначущим (r=-0.069; p=0.6546). У роботі також показано позитивні зв’язки особистісної тривожності з мотивами самозахисту та збереження стосунків як причинами обману, що підтверджує інтерпретацію обману як захисної адаптації до внутрішнього дистресу.

СТРЕСОСТІЙКІСТЬ І СМИСЛОЖИТТЄВІ РЕСУРСИ ВЧИТЕЛІВ-ВПО

2026-08-05T17:13:29+03:00

У статті досліджено стресостійкість, смисложиттєві орієнтації та копінг-стратегії педагогів в умовах тривалого воєнного стресу. У вибірку увійшли 68 учителів, із них 34 мали статус ВПО, 34 не мали досвіду вимушеного переміщення. Використано методику смисложиттєвих орієнтацій, CISS Н. Ендлера і Дж. Паркера та методику самооцінки стійкості до стресу. Статистично значущих міжгрупових відмінностей не виявлено. Водночас у групі ВПО нижча стресостійкість була пов’язана з емоційно зорієнтованим копінгом, уникненням і відволіканням, а в групі не-ВПО вища стресостійкість – зі смисложиттєвими орієнтаціями та соціальним відволіканням. Результати обґрунтовують доцільність диференційованого психологічного супроводу педагогів.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ В УМОВАХ ВІЙНИ ТА ПАНДЕМІЇ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ

2026-08-05T17:18:19+03:00

У статті здійснено теоретичний аналіз психологічних особливостей професійної діяльності фармацевтичних працівників в умовах війни та пандемії. Актуальність дослідження зумовлена зростанням психологічного навантаження, розширенням професійних функцій і підвищенням відповідальності фахівців. Встановлено, що ефективність професійної діяльності значною мірою залежить від професійно важливих якостей, емоційного інтелекту, адаптаційних ресурсів і здатності до конструктивної взаємодії з населенням. Обґрунтовано значення професійної адаптації, копінг-стратегій та організаційної підтримки як чинників психологічної стійкості й запобігання емоційному вигоранню. Запропоновано авторське бачення структури психологічних особливостей професійної діяльності, що охоплює професійно-компетентнісний, комунікативно-емоційний, адаптаційно-стресовий і копінгово-ресурсний компоненти.

РІВНІ Й ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ТРИВОГИ ТА ТРИВОЖНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ВОЄННИХ ДІЙ В УКРАЇНІ

2026-08-05T17:27:45+03:00

За результатами проведеного дослідження встановлено, що переважна більшість (83,12%) опитаних демонструє різні рівні тривожності – від легкої до вираженої форми. Найчисельнішою є група з легкою тривожністю, що вказує на наявність адаптивних механізмів подолання стресових ситуацій, а також на здатність респондентів до функціонування в умовах помірного стресу.

Сумарний показник помірної й вираженої тривожності свідчить про наявність двох відмінних підгруп у досліджуваній популяції – тих, хто демонструє адаптивні механізми психологічного захисту та ефективні стратегії подолання стресу, та тих, хто переживає значні труднощі у емоційній саморегуляції, що може суттєво впливати на якість життя, соціальне функціонування, професійну діяльність та міжособистісні стосунки досліджуваних.

ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЧАСОВОЇ ПЕРСПЕКТИВИ ОСОБИСТОСТІ ПІД ВПЛИВОМ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ ПОДІЙ

2026-08-05T17:43:37+03:00

Стаття присвячена теоретичному аналізу та систематизації психологічних механізмів трансформації часової перспективи особистості під впливом екстремальних подій, зокрема тривалої воєнної травматизації. На основі аналізу зарубіжних і вітчизняних досліджень виокремлено чотири взаємопов’язані блоки механізмів: дезінтеграції часової перспективи (інтрузивна фіксація, темпоральне звуження, десинхронізація), компенсаторно-захисні (гіпертрофія гедоністичної та активація фаталістичної перспективи теперішнього), реконструктивно-інтегративні (наративна реінтеграція, реконструкція майбутнього, формування «розширеного теперішнього») та модеруючі ресурсні фактори (резильєнтність, темпоральна гнучкість). Показано специфіку трансформації часової перспективи в умовах війни, що виявляється у формуванні феномену «перманентного теперішнього». Результати створюють теоретичне підґрунтя для розробки диференційованих програм психологічної допомоги постраждалим від воєнної травматизації.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ДО ВІДНОВЛЕННЯ ПІСЛЯ БОЙОВИХ ТРАВМ

2026-08-05T20:18:14+03:00

У статті здійснено теоретичний аналіз психологічних особливостей формування мотивації військовослужбовців до відновлення після бойових травм. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення ефективності медико-психологічної реабілітації поранених військовослужбовців. Обґрунтовано, що її результативність значною мірою залежить від сформованості внутрішньої мотивації. Встановлено, що мотивація до відновлення визначається психологічною стійкістю, самоефективністю, ціннісно-смисловою сферою особистості, соціальною підтримкою, професійною ідентичністю та здатністю до переосмислення травматичного досвіду. Визначено основні психологічні бар’єри, що знижують мотивацію до реабілітації. Наголошено, що психологічний супровід і впровадження індивідуалізованих програм підтримки є важливою умовою підвищення ефективності реабілітації військовослужбовців після бойових травм.

РОЛЬ ПОЧУТТЯ КОГЕРЕНТНОСТІ У ФОРМУВАННІ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ФАХІВЦІВ

2026-08-05T20:22:16+03:00

У статті представлено результати емпіричного дослідження психологічних особливостей почуття когерентності як салютогенного чинника, здатного позитивно впливати на процес подолання людиною стресу. Аналіз проводився у кількох напрямках: за статтю, типом навчального закладу, а також у зв’язку з рівнем стресостійкості, психічної напруги та локусом контролю. На основі аналізу можна констатувати, що загальне почуття когерентності може виступати потужним особистісним ресурсом, що впливає на становлення стресостійкості особистості. Показано, що когерентність, здійсненність, усвідомленість, можна використовувати в якості психологічних критеріїв для прогнозування професійної стресостійкості фахівців.

ОСОБЛИВОСТІ УСВІДОМЛЕННЯ БОЙОВОГО ДОСВІДУ КОМБАТАНТАМИ: ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ

2026-08-05T20:25:44+03:00

Бойовий досвід комбатантів є складним і багатовимірним феноменом, що поєднує інтенсивні емоційні, когнітивні й екзистенційні переживання. Однією з ключових проблем після повернення із зони бойових дій є процес усвідомлення цього досвіду, який часто ускладнюється його фрагментованістю, емоційною насиченістю та моральними суперечностями. У статті розглядаються теоретичні основи проблем усвідомлення бойового досвіду, аналізуються когнітивні, емоційні, моральні та соціальні бар’єри інтеграції травматичного досвіду, а також окреслюються механізми його психологічного опрацювання. Особлива увага приділяється ролі наративу, смислотворення та збереження суб’єктності у процесі інтеграції досвіду. Показано, що усвідомлення бойового досвіду є не лише передумовою психологічного відновлення, але й основою для подальшої позитивної трансформації особистості.

Основна ідея статті полягає в тому, що ключовим механізмом психологічної адаптації комбатантів є не усунення травматичного досвіду, а його усвідомлення та інтеграція у цілісну систему особистісних смислів. Саме через процес усвідомлення – як поєднання когнітивного осмислення, емоційного проживання та наративного структурування – бойовий досвід трансформується з джерела дезінтеграції у ресурс особистісного розвитку. У цьому контексті усвідомлення виступає як центральна умова збереження суб’єктності та переходу від травматичного переживання до посттравматичного зростання.

ГІПОТЕТИЧНА МОДЕЛЬ КОПІНГ-СТРАТЕГІЙ АДАПТАЦІЇ ДО ВОЄННОЇ ВТРАТИ У ЧЛЕНІВ СІМЕЙ ЗАГИБЛИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

2026-08-05T20:29:54+03:00

Статтю присвячено теоретичному обґрунтуванню та побудові гіпотетичної моделі копінг-стратегій адаптації до воєнної втрати у членів сімей загиблих військовослужбовців. Актуальність дослідження зумовлена зростанням кількості воєнних втрат внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України та необхідністю поглиблення наукових уявлень про психологічні механізми адаптації до втрати близької людини в умовах триваючої війни. Встановлено, що сучасні наукові дослідження переважно зосереджені на окремих аспектах переживання втрати, зокрема процесах смислотворення, посттравматичного зростання, емоційної регуляції, психологічного благополуччя та соціальної підтримки, тоді як питання систематизації копінг-стратегій адаптації до воєнної втрати залишається недостатньо розробленим.

Обґрунтовано, що запропонована модель може слугувати теоретичною основою для подальших емпіричних досліджень воєнного горювання та розроблення програм психологічного супроводу членів сімей загиблих військовослужбовців.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРОВІДНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТИПОЛОГІЙ ОСОБИСТОСТІ

2026-08-05T20:33:29+03:00

У статті здійснено ґрунтовний теоретичний аналіз основних концепцій типології особистості, представлених у працях К. Хорні, К. Юнга, Е. Кречмера, У. Шелдона, Г. Хейманса і Р. Ле Сенна та К. Леонгарда. Розкрито особливості кожного підходу до класифікації особистості, визначено їхні концептуальні засади, критерії типологізації та можливості практичного застосування у психології. Особливу увагу приділено порівняльному аналізу класичних психологічних типологій із сучасною поведінковою моделлю DISC та архетипною концепцією М. Марк і К. Пірсон. На основі проведеного аналізу встановлено, що, попри відмінності у теоретичних засадах, методологічних підходах і критеріях класифікації, між розглянутими типологічними моделями наявні суттєві спільні поведінкові, емоційні та мотиваційні характеристики.

ДУХОВНИЙ І СМИСЛОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ АРТТЕРАПЕВТИЧНИХ ПРАКТИК У РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

2026-08-05T20:38:34+03:00

У статті здійснено комплексний теоретико-методологічний аналіз духовно-ціннісного та смислотворчого потенціалу арттерапії в контексті особистісного розвитку, подолання екзистенційних криз і віднайдення життєвих смислів. Показано еволюцію наукових підходів до розуміння арттерапії – від психокорекційної технології до цілісної гуманістично орієнтованої практики, спрямованої на актуалізацію внутрішніх ресурсів, формування ціннісно-смислової сфери, розвиток рефлексії, самосвідомості та духовної зрілості особистості.

Проаналізовано теоретичні засади духовно орієнтованої арттерапії, які ґрунтуються на положеннях гуманістичної психології, екзистенційного аналізу, логотерапії, позитивної психотерапії та сучасних концепціях смислотворення. Окреслено можливості використання інтуїтивного живопису як засобу розвитку саморефлексії, смислотворення, психологічної стійкості та творчої самореалізації особистості.

Розкрито психологічні механізми впливу арттерапевтичних практик на емоційну, когнітивну, духовну та екзистенційну сфери особистості. Доведено, що духовний вимір арттерапії створює умови для формування моральної автономії, розвитку здатності до самотрансценденції, усвідомлення власної унікальності та відповідальності за життєвий вибір. Арттерапія розглядається як важливий ресурс особистісної трансформації, який сприяє переходу від переживання екзистенційної тривоги до віднайдення життєвих смислів, внутрішньої гармонії та духовної зрілості.

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВЗАЄМИН ПОДРУЖЖЯ В УМОВАХ РЕПРОДУКТИВНИХ ТРУДНОЩІВ

2026-08-05T20:45:22+03:00

У статті здійснено теоретичний аналіз психологічних аспектів міжособистісних взаємин подружжя в умовах репродуктивних труднощів. Розкрито психологічні наслідки безпліддя для подружніх взаємин, охарактеризовано емоційні, когнітивні, поведінкові та сімейно-системні прояви психологічної дезадаптації. На основі узагальнення сучасних наукових досліджень систематизовано психологічні чинники збереження конструктивних міжособистісних взаємин подружжя, об'єднані в чотири групи індивідуально-психологічні, діадичні (міжособистісні) чинники, сімейно-системні та соціально-психологічні. Обґрунтовано їх значення для підтримання психологічної стійкості, сімейної згуртованості та успішної адаптації подружньої пари до репродуктивних труднощів.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЖИТТЄВОГО БАЛАНСУ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

2026-08-05T20:50:24+03:00

У статті представлено результати емпіричного дослідження психологічних особливостей життєвого балансу студентської молоді в сучасних умовах. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вивчення чинників, що впливають на підтримання життєвого балансу студентів в умовах суспільної нестабільності, високого навчального навантаження, соціальних трансформацій та воєнного стану. Метою дослідження є виявлення психологічних особливостей життєвого балансу студентської молоді в сучасних умовах та визначення чинників, що впливають на його підтримання. Для досягнення поставленої мети використано теоретичні методи аналізу, узагальнення та систематизації наукових джерел, а також емпіричний метод анкетування із застосуванням авторської анкети. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні особливостей сприйняття життєвого балансу студентською молоддю в умовах воєнного стану та встановленні основних чинників його порушення і ресурсів підтримання.

Здійснено теоретичний аналіз наукових підходів до розуміння поняття «життєвий баланс» та окреслено його психологічний зміст. Емпіричне дослідження проведено із застосуванням авторської анкети, яка дала змогу визначити особливості сприйняття студентами життєвого балансу, рівень задоволеності основними сферами життя, чинники, що порушують його, а також ресурси, які сприяють його підтриманню. Встановлено, що більшість студентів розглядають життєвий баланс як гармонійне поєднання навчання, особистого життя, фізичного та психологічного благополуччя. Водночас основними чинниками його порушення визначено надмірне навчальне навантаження, емоційне виснаження, невизначеність майбутнього та наслідки воєнного стану. Доведено, що важливими ресурсами підтримання життєвого балансу виступають сімейна підтримка, спілкування з друзями, повноцінний відпочинок, фізична активність та здатність до саморегуляції. Отримані результати можуть бути використані під час розроблення програм психологічного супроводу студентської молоді, спрямованих на збереження психологічного здоров'я та формування навичок підтримання життєвого балансу.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ АЛЬТРУЇЗМУ ТА ПРОСОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ У ЗАРУБІЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

2026-08-05T21:02:29+03:00

У статті проаналізовано співвідношення просоціальної поведінки й альтруїзму в зарубіжній психологічній літературі на матеріалі 20 англомовних публікацій 1964-2026 років. Просоціальну поведінку розглянуто як широку категорію дій, що приносять користь іншим або здійснюються з таким наміром. Альтруїзм трактують через витрати особистих ресурсів, преференцію щодо добробуту іншого або мотивацію, кінцевою метою якої є його поліпшення. Психологічні пояснення допомоги, пов’язані з емпатією, регуляцією власного стану, моральним обов’язком, репутацією та поєднанням мотивів, зіставлено з еволюційно-біологічним і економічним підходами. Показано, що користь для іншого засвідчує просоціальний результат, але сама по собі не дає підстав визначати поведінку як альтруїстичну.

КОУЧИНГ І ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ ЯК ІНСТРУМЕНТИ АКТУАЛІЗАЦІЇ МОТИВАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ СУЧАСНИХ СУСПІЛЬНИХ ВИКЛИКІВ

2026-08-05T21:11:50+03:00

Стаття присвячена дослідженню коучингу та психологічного тренінгу як сучасних інструментів актуалізації мотиваційних ресурсів особистості в умовах суспільної нестабільності та невизначеності. Проаналізовано сучасні підходи до розуміння мотиваційних ресурсів, що охоплюють внутрішню мотивацію, психологічний капітал, резильєнтність, систему цінностей і цілей. Розкрито можливості коучингу щодо розвитку мотивації, цілепокладання, самоефективності та психологічної стійкості внутрішньої. Визначено основні механізми мотиваційного впливу психологічного тренінгу: зворотний зв’язок, групову підтримку, моделювання поведінки та рефлексію. Встановлено, що поєднання коучингових і тренінгових технологій сприяє підвищенню адаптаційного потенціалу особистості, розвитку активної життєвої позиції та готовності до конструктивного подолання труднощів. Обґрунтовано доцільність комплексного використання цих підходів у практиці психологічної підтримки, консультування, освіти та професійної діяльності психолога.

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ДОВІРИ ДО SELF-HELP ПРОГРАМ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

2026-08-05T21:16:44+03:00

У статті здійснено теоретичний аналіз психологічних чинників довіри до self-help програм в умовах цифровізації психологічної допомоги. Актуальність дослідження зумовлена стрімким поширенням цифрових технологій у сфері психічного здоров’я, зростанням популярності онлайн-програм самодопомоги, мобільних застосунків, психологічних платформ, курсів особистісного розвитку та інших цифрових інструментів підтримки психологічного благополуччя. В умовах зростання потреби населення у доступній психологічній допомозі self-help програми дедалі частіше розглядаються як альтернатива або доповнення до традиційних форм психологічного консультування та психотерапії. Водночас ефективність використання таких програм значною мірою залежить від рівня довіри користувачів до запропонованих методів, змісту, джерел інформації та цифрових платформ, що актуалізує необхідність дослідження психологічних механізмів формування цієї довіри. У роботі проаналізовано сучасні підходи до розуміння феномену self-help та особливості його розвитку в умовах цифрового суспільства. Розкрито психологічний зміст довіри як важливого чинника прийняття рішень щодо використання інструментів самодопомоги. Особливу увагу приділено особистісним характеристикам, які можуть впливати на формування довіри до self-help програм, зокрема самоефективності, потребі в автономії, локусу контролю, готовності до самостійного вирішення життєвих труднощів, а також особливостям цифрової поведінки користувачів. Встановлено, що формування довіри до self-help програм відбувається під впливом комплексу взаємопов’язаних психологічних, когнітивних та соціальних чинників. Серед них важливе значення мають сприйняття компетентності автора або розробника програми, зрозумілість і доступність інформації, попередній досвід отримання психологічної допомоги, рівень цифрової грамотності, соціальне схвалення та рекомендації інших користувачів. Показано, що в умовах цифрового середовища довіра значною мірою формується через механізми соціального підтвердження, ефект експертності, персоналізацію контенту та емоційну ідентифікацію з автором або спільнотою користувачів. Обґрунтовано, що високий рівень довіри до self-help програм може сприяти підвищенню залученості користувачів, регулярності використання психологічних інструментів самодопомоги та розвитку навичок саморегуляції. Водночас некритичне сприйняття цифрового психологічного контенту може створювати ризики поширення псевдопсихологічних практик, спрощених рішень складних психологічних проблем та заміщення професійної психологічної допомоги недостатньо обґрунтованими формами самодопомоги. Наголошено на необхідності розвитку психологічної та цифрової грамотності користувачів як важливої умови усвідомленого вибору self-help програм та підвищення ефективності цифрових інструментів психологічної підтримки. Теоретичні узагальнення, представлені у статті, можуть бути використані для подальшого дослідження психологічних механізмів довіри до цифрових форм психологічної допомоги, розроблення ефективних self-help програм, а також у практиці психологічного консультування, психоосвітньої діяльності та формування навичок відповідального використання цифрових ресурсів у сфері психічного здоров’я.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

2026-08-05T21:20:53+03:00

У статті здійснено теоретичне обґрунтування соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності військовослужбовців як цілісної системи організаційних, психологічних, комунікативних, освітніх і підтримувальних заходів, спрямованих на збереження професійної ефективності, психічного здоров’я, адаптаційного потенціалу та згуртованості особового складу. Актуальність дослідження зумовлена тим, що військова служба належить до професій із підвищеною інтенсивністю відповідальності, ризику, нормативної регламентації, групової взаємозалежності та емоційного напруження. У таких умовах результативність професійної діяльності визначається не лише рівнем фахової підготовки, а й здатністю військовослужбовця підтримувати саморегуляцію, довіру до команди, мотивацію до виконання службових завдань, готовність до взаємодії та конструктивне ставлення до психологічної допомоги. Обґрунтовано, що соціально-психологічне забезпечення доцільно розглядати на індивідуальному, груповому та організаційно-інституційному рівнях. На індивідуальному рівні воно пов’язане з розвитком стресостійкості, професійної ідентичності, саморегуляції та копінг-стратегій; на груповому – із формуванням згуртованості, довіри, підтримувального командного клімату та ефективної комунікації; на організаційному – із нормативним регулюванням, профілактичними програмами, етикою лідерства, доступністю психологічної допомоги та подоланням стигматизації. Запропоновано авторське розуміння соціально-психологічного забезпечення як безперервного, науково обґрунтованого і керованого процесу активізації особистісних, групових та інституційних ресурсів, що сприяє професійній надійності військовослужбовців і стійкості військового колективу. Визначено ключові функції, принципи, структурні компоненти та критерії результативності такої системи. Зроблено висновок, що соціально-психологічне забезпечення має бути не епізодичною реакцією на кризові прояви, а превентивною та розвитковою складовою управління професійною діяльністю військовослужбовців.

АДАПТАЦІЯ СТУДЕНТІВ ДО РИНКУ ПРАЦІ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2026-08-05T21:25:40+03:00

У статті теоретично обґрунтовано адаптацію студентів до ринку праці як актуальну психологічну проблему сучасної вищої освіти. Метою статті є уточнення психологічного змісту адаптації студентів до ринку праці та визначення її основних структурних компонентів і психологічних чинників. Показано, що перехід здобувача вищої освіти від навчальної діяльності до професійної самореалізації не зводиться лише до процесу працевлаштування, а передбачає складну внутрішню перебудову професійних уявлень, очікувань, мотивації, способів саморегуляції та поведінкових стратегій. Актуальність дослідження зумовлена трансформацією сучасного ринку праці, зростанням вимог до молодих фахівців, необхідністю формування кар’єрної мобільності, а також впливом воєнного стану в Україні на професійні плани, відчуття визначеності майбутнього й психологічну готовність студентської молоді до професійного старту. Обґрунтовано, що в умовах соціально-економічної нестабільності цей процес має розглядатися не лише як організаційне або соціально-економічне завдання, а як багатовимірний психологічний процес, пов’язаний із професійним самовизначенням, формуванням кар’єрної готовності, розвитком кар’єрної адаптивності, самоефективності, рефлексивності, здатності до саморегуляції та прийняття кар’єрних рішень в умовах невизначеності. На основі узагальнення сучасних психологічних і психолого-педагогічних підходів запропоновано авторську систематизацію психологічних компонентів цього процесу, до яких віднесено мотиваційно-ціннісний, когнітивний, емоційно-вольовий, рефлексивний, поведінковий, соціально-комунікативний і кар’єрно-адаптивний компоненти. Обґрунтовано, що їх узгоджений розвиток забезпечує поступовий перехід студента від освітньої ролі до активної професійної суб’єктності. Акцентовано роль закладу вищої освіти як середовища психологічного й кар’єрного супроводу, що сприяє формуванню реалістичних кар’єрних очікувань, готовності до професійної мобільності, самопрезентації та конструктивного реагування на виклики ринку праці. Практичне значення статті полягає в можливості використання її положень для розроблення програм психологічного супроводу професійного самовизначення студентів, тренінгів кар’єрної готовності та вдосконалення діяльності університетських центрів кар’єри.

МОЖЛИВОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПРОФІЛАКТИКИ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ РІЗНИМИ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНИМИ МЕТОДАМИ

2026-08-05T21:36:36+03:00

У статті здійснено теоретичний аналіз психотерапевтичних методів крізь призму їхнього потенціалу в профілактиці вигорання фахівців соціономічного профілю. Для кожного методу розкрито теоретичні основи, психологічні механізми впливу та обґрунтовано можливості практичного застосування в превентивних заходах. Оцінку ефективності методів здійснено на основі Переліку методів психотерапії з доведеною ефективністю, затвердженого наказом МОЗ України від 13.12.2023 № 2118, а також даних міжнародних та вітчизняних досліджень. Окрему увагу приділено позитивній психотерапії Носсрата Пезешкіана як інтегративному методу, що поєднує психодинамічний і ресурсно-орієнтований підходи у попередженні емоційного вигорання фахівців соціономічного профілю.

ПРАКТИКА МАЙНДФУЛНЕСУ ЯК ЗАСІБ СПРИЯННЯ ПСИХОЛОГІЧНІЙ АДАПТАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ДО ЦИВІЛЬНОГО ЖИТТЯ

2026-08-05T21:42:30+03:00

Стаття присвячена проблемі психологічної адаптації демобілізованих військових після участі в бойових діях до умов цивільного життя та реінтеграції військовослужбовців у цивільне суспільство. З’ясовано, що практики майндфулнесу – покращують психічне функціонування військових та ветеранів війни. Такі вправи допомагають військовим зберігати концентрацію уваги, краще міркувати та швидше приймати рішення в екстремальних ситуаціях. Майндфулнес-медитація знижує рівень гормонів стресу (кортизолу та адреналіну), вирівнює серцевий ритм і заспокоює ділянку мозку, яка відповідає за страх. Практики майндфулнесу допомагають зробити паузу перед реакцією, повертають здатність відчувати емоції та близькість із рідними. Запропоновано поступове введення майндфулнес-медитації у практику.

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ ЮНИХ БАСКЕТБОЛІСТІВ У ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКИХ СПОРТИВНИХ ШКОЛАХ: ФОРМУВАННЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ, МОТИВАЦІЇ ТА КОМАНДНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

2026-08-05T21:53:46+03:00

У статті теоретично обґрунтовано роль психологічної підготовки в системі навчально-тренувального процесу юних баскетболістів дитячо-юнацьких спортивних шкіл. Розкрито значення психологічної складової у формуванні спортивної майстерності, мотивації, емоційної стійкості, вольових якостей, самодисципліни та готовності до змагальної діяльності. Визначено особливості психічного розвитку спортсменів юнацького віку та роль тренера у створенні позитивного психологічного клімату, підтриманні мотивації й розвитку навичок саморегуляції. Обґрунтовано, що психологічна підготовка є невід’ємною складовою багаторічної спортивної підготовки, сприяє гармонійному розвитку особистості, підвищенню ефективності навчально-тренувального процесу та успішності змагальної діяльності юних баскетболістів,

РОЛЬ МАЙНДФУЛНЕС-ТРЕНІНГУ В РОЗВИТКУ АЛЬТРУЇСТИЧНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ТА АЛЬТРУЇСТИЧНОЇ МОТИВАЦІЇ НАДАННЯ ДОПОМОГИ В РАННЬОМУ ДОРОСЛОМУ ВІЦІ

2026-08-05T21:57:28+03:00

Статтю присвячено результатам чотиритижневого майндфулнес-тренінгу, спрямованого на розвиток альтруїстичної спрямованості й мотивації надання допомоги в ранньому дорослому віці. Вибірку становили 34 особи віком 26–45 років. Показники до і після програми порівняно за методиками майндфулнесу, емпатії та просоціальної поведінки. Виявлено значущі зміни семи показників: зниження спрямованості на себе, зростання спрямованості на взаємодію, альтруїстичного покарання, моральної мужності, опису, нереагування та прийняття перспективи. Встановлено позитивні зв’язки прийняття перспективи й емпатичної турботи з альтруїзмом і наданням допомоги, а нереагування – із самозвітним альтруїзмом, корисністю та нижчим особистим дистресом. Результати загалом свідчать про ефективність майндфулнес-тренінгу.

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ: КЛІНІЧНО-АНТРОПОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

2026-08-18T08:59:36+03:00

Стаття присвячена розгляду еволюції концепцій в юридичній психології, які беруть свій початок ще з моменту її становлення як окремої галузі знання, з увагою на їхній прояв у парадигмах психології права другої половини ХХ століття. Робота містить викладення тенденцій розвитку основних юридико-психологічних напрямків у другій половині ХХ століття, в контексті парадигмального підходу авторства Томаса Семюела Куна та аналізу впливу на них основних психологічних напрямків, таких як психоаналіз, біхевіоризм та когнітивізм.

Серед висновків дослідження визначено, що з другої половини ХХ століття спостерігається процес переходу юридично-психологічної проблематики до соціально-гуманітарної площини. Основною тенденцією цього прояву є перехід розгляду соціально-правової поведінки від намагання логіко-формалізувати наявне знання, що було притаманно юридико-психологічним парадигмам з 1950 по 1985 роки до його «гуманітаризації».

ВПЛИВ НЕСПРАВНОГО ДОСВІДУ ДИТИНСТВА НА ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ТА УЧАСТЬ У НАСИЛЬСТВУЮЧИХ СТОСУНКАХ У ДОРОСЛОМУ ВІКУ

2026-08-18T09:07:07+03:00

Основна мета статті полягає у вивченні несприятливого дитячого досвіду (НДД), який виступає ключовим етіологічним фактором ризику розвитку психічних розладів та деструктивної міжособистісної поведінки. У цьому дослідженні вивчається взаємозв’язок між рівнем НДД та ймовірністю залучення до аб’юзивних відносин у майбутньому, а також оцінюються супутні показники тривожності, депресії та посттравматичних стресових симптомів.

В ході емпіричного дослідження використовувався комплексний психодіагностичний інструментарій, що включає опитувальник несприятливого дитячого досвіду (ACE), шкалу генералізованого тривожного розладу (GAD-7), опитувальник здоров’я пацієнта (PHQ-9), шкалу для самооцінки ПТСР (PTCI) і опитувальник «Профіль психологічного насильства». Вибірку склали 214 респондентів, розподілених на клінічну та контрольну групи. Аналіз даних проводився з використанням порівняльного, кореляційного та множинного регресійного аналізу.

У дослідженні представлена диференційована матриця зіставлення конкретних видів дитячих травм із психопатологічними проявами у дорослому віці. Доведено, що емоційне насильство та зневага до потреб дитини є специфічними предикторами депресії та тривоги у дорослих. Матеріальна недостатність виявляє селективну значущу кореляцію з певними посттравматичними когніціями, включаючи інтерналізоване самозвинувачення та ригідні негативні переконання про себе та світ. Сексуальне насильство в дитинстві верифіковано як універсальний каталізатор, що викликає тотальну дестабілізацію психіки за всіма клінічними показниками, що вимірюються. Спостереження за насильством між батьками та психічні захворювання батьків вибірково привертають особу до підвищеного рівня генералізованої тривоги.

Дорослі, які мають досвід аб’юзивних відносин, демонструють статистично значуще вищі показники кумулятивного НДД та коморбідної травматичної симптоматики. Рання психічна травма підриває систему психологічного захисту, фіксуючи індивіда у вразливій віктимній позиції у відносинах. Ефективна клінічна реабілітація потребує зміни парадигми – переходу від стандартних просвітницьких програм до пролонгованих травмофокусованих психотерапевтичних втручань. Фахівцям необхідно оцінювати субстрат дитячої травматизації, що лежить в основі деструктивної поведінки, для запобігання ризику повторної ревіктимізації у дорослому віці.

ОСОБЛИВОСТІ СТРЕСОПОДОЛАННЯ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я НА ЧЕТВЕРТОМУ РОЦІ ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ В КРАЇНІ

2026-08-18T09:15:28+03:00

Дослідження, результати якого представлено в статті, було проведене до четвертої річниці великої війни, в лютому-березні 2026 року. Метою емпіричної роботи було вивчення травматизації фахівців сфери психічного здоров’я та специфіки їх стресоподалання на четвертому році повномасштабного вторгнення. В опитуванні взяли участь 320 українських психологів та психотерапевтів. Актуалізовано питання щодо особливостей загального стану здоров’я надавачів психологічної допомоги та пошуку векторів його стабілізації шляхом вивчення особливостей стресоподалання, індивідуальної терапевтичної підтримки та залученості до професійних спільнот – як конструктивній формі опанування травматичного досвіду.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З АМПУТАЦІЄЮ КІНЦІВОК: РЕЗУЛЬТАТИ ЕМПІРИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

2026-08-18T09:40:51+03:00

У статті здійснено комплексне емпіричне дослідження психологічних особливостей військовослужбовців, які перенесли ампутацію кінцівок. До психодіагностичного інструментарію, який був покладений в основу емпіричної частини дослідження належать: 1) Опитувальник визначення рівня прояву реакцій бойового стресу (К. Возніцина, Т. Сіренко, М. Грудій, модифіковано К. Кравченко); 2) Методика «Тест життєстійкості» С. Мадді (модифікація Д. Осина та Є. Рассказової); 3) Методика «Тест смисложиттєвих орієнтацій» (Д. Леонтьєв); 4) Методика «Опитувальник рівня суб’єктивного контролю» (Дж. Роттер); 5) Методика «Копінг-тест» (Р. Лазарус). Виявлено системні, багатовимірні та статистично достовірні відмінності між досліджуваними групами, серед яких: група 1 – військовослужбовці з ампутацією кінцівок; група 2 – військовослужбовці, які отримали поранення без ампутації. Отримані результати свідчать про те, що ампутаційна травма виступає сильним детермінуючим фактором, який комплексно впливає на смислову сферу особистості, структуру суб’єктивного контролю, рівень життєстійкості та домінуючі копінг-стратегії.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ПРАЦІВНИКІВ НОТАРІАЛЬНОЇ СФЕРИ З РІЗНИМ РІВНЕМ ПЕРФЕКЦІОНІЗМУ

2026-08-26T17:07:04+03:00

Стаття присвячена проблемі професійного вигорання працівників нотаріальної сфери та його взаємозв’язку з перфекціонізмом. Представлено результати теоретичного аналізу сучасних підходів до вивчення професійного вигорання і перфекціонізму, а також емпіричного дослідження, спрямованого на визначення психологічних особливостей професійного вигорання працівників нотаріальної сфери з різним рівнем перфекціонізму.

Проаналізовано структурні компоненти перфекціонізму та професійного вигорання, здійснено порівняльний аналіз показників емоційного виснаження, цинізму та професійної ефективності у працівників із різним рівнем перфекціонізму. Встановлено особливості взаємозв’язку між окремими компонентами перфекціонізму та проявами професійного вигорання.

ФАСИЛІТАЦІЙНИЙ ТРЕНІНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ ОПТИМІЗАЦІЇ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ТА МОТИВАЦІЙНОГО ПРОФІЛЮ ПЕРСОНАЛУ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ

2026-08-26T17:17:44+03:00

Обґрунтовано змістово-функціональну модель фасилітаційного тренінгу як інструменту оптимізації корпоративної культури й формування внутрішньої мотивації персоналу закладів освіти. Проаналізовано вплив кумулятивного стресу та перманентних змін на професійну мотивацію педагогів. Окреслено методичний комплекс психодіагностики організаційної культури, мотиваційних впливів та рівнів стресу. Визначено конфлікт між вимогами ринкового типу культури установи та домінуванням мотивів уникнення невдач у колективі. Описано структуру розробленої 4-модульної програми тренінгу, яка через діагностичний, корекційний та розвивальний напрями інтегрує особистісні цілі освітян у місію установи, знижує організаційну тривогу й дестигматизує емоційні проблеми.