Psychology Travelogs

Титульна сторінка

2021-07-07T20:43:44+00:00

Титульна сторінка

Зміст

2021-07-08T20:18:46+00:00

Зміст

ДО ПРОБЛЕМИ МЕТОДУДОСЛІДЖЕННЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ

2021-07-07T10:31:40+00:00

У статті аналізується можливість використання біографічного методу для дослідження проблеми творчого потенціалу особистості. Науково-психологічна рефлексія ґенези біографічного методу дозволяє розглядати його способом змістовного наукового дослідження становлення і розвитку творчого потенціалу особистості на основі системного аналізу значущого психосоціального досвіду творчої особистості: мікро-, та макросередовища творця, ексквізитних ситуацій та суб’єктивних труднощів, творчих планів та стратегій, індивідуального стилю творчої діяльності.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИ УЯВЛЕНЬ МОЛОДІ ПРО СІМЕЙНІ РОЛІ

2021-07-07T19:17:59+00:00

Стаття присвячена дослідженню психологічної структури уявлень молоді про сімейні ролі. Результати теоретизації предмету дослідження дозволяють стверджувати, що найважливішою функцією уявлень є те, що вони служать інструментом пізнання. Тобто за допомогою уявлення ми спочатку описуємо, потім класифікуємо і, лише тоді пояснюємо об’єкти уявлень. Уявлення студентської молоді про сімейні ролі є складним психологічним феноменом, що формується на основі їхніх знань про рольовий розподіл у системі сімейно-шлюбних взаємин. Вони сприяють продуктивній поведінці сім’янина, далі орієнтують у моделях поведінки і, нарешті, мають важливе значення для адаптація до сімейного життя. Наявність таких уявлень спонукають молодь формувати звички до гармонійних моделей поведінки у майбутньому сімейному житті. Така манера поведінки стане нормою життя і буде сприяти формуванню відповідального сім’янина. Поняття «уявлення молоді про сімейні ролі шлюбних партнерів» відображає стійкі переконання молодої людини, які забезпечують типове реагування на ситуацію рольового розподілу сімейних обов’язків відповідно до сформованої в неї життєвої позиції. З’ясовано, що психологічна структура уявлень студентської молоді про сімейні ролі відображає три взаємопов’язаних компоненти: когнітивний компонент – система знань про сімейні ролі як моделі поведінки шлюбних партнерів (знання функцій сім’ї; знання сімейних ролей за інтелектуально-світоглядним чинником; знання сімейних ролей за морально-психологічним чинником; знання сімейних ролей за інтимно-сексуальним чинником; знання сімейних ролей за матеріально-фінансовим чинником; знання сімейних ролей за господарським чинником; знання патологізуючих сімейних ролей та причин їх появи); емоційно-оцінний компонент – ставлення до сімейного життя та обов’язків у майбутній сім’ї (сприймання та оцінка моделей поведінки батьків як шлюбних партнерів; емоційна ідентифікація з батьками; сприймання та оцінка моделей поведінки друзів як шлюбних партнерів; сприйняття та оцінка майбутнього шлюбного партнерства; сприйняття та оцінка свого ставлення до дітей; сприйняття та оцінка себе в ролі сім’янина; сприйняття стереотипних думок щодо ролі жінки та чоловіка у сім’ї); поведінковий компонент – ідентифікаційна поведінка в ролі майбутнього шлюбного партнера (вияви моделей поведінки, що відображають важливі сімейні ролі; розвиток свого шлюбного потенціалу; пізнання шлюбного потенціалу можливих майбутніх шлюбних партнерів).

ОСОБИСТІСНА ТРИВОЖНІСТЬ ПСИХОЛОГА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2021-07-07T10:44:19+00:00

У статті представлено аналіз психолого-педагогічних досліджень щодо особистісної тривожності психолога та її вплив на результативність професійної діяльності. Висвітлено зміст поняття тривожність як стан підготовчого підвищення сенсорної уваги та моторного напруження в ситуації можливої небезпеки, який забезпечує відповідну реакцію на страх. Розглянуто поняття особистісна тривожність яка може виступати як сигнал неадекватності структури діяльності суб'єкта стосовно ситуації. Проаналізовано, що підвищена тривожність найчастіше може виникати при впливові на людину стресів різного характеру і реалізується в результаті складної взаємодії когнітивних, афективних і поведінкових реакцій. виявляється у почутті невпевненості в собі, беззахисності, безпомічності, безсилля перед реальними об’єктивними чи уявними, зовнішніми чи внутрішніми факторами, які містять небезпеку і загрозу самооцінці, рівню домагань, задоволенню основних потреб. Доведено, що тривожність впливає на результативність професійної діяльності.

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПЕДАГОГІВ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ

2021-07-07T11:00:34+00:00

У статті розкрито сутність інноваційного потенціалу педагогів. Досліджено необхідність розвитку інноваційного потенціалу педагогів, від яких залежить ефективність впровадження інновацій у навчальну діяльність. Уточнено сутність понять: інновація, потенціал, інноваційний потенціал, творчий потенціал, критичне мислення,інновації в освіті, інноваційне навчання, інноваційна професійна діяльність педагога.

Визначено, що інноваційний потенціал – це інтегральна характеристика особистості педагога, яка виявляється у здатності генерувати нові ідеї або вдосконалювати вже існуючі, використовуючи творчі можливості, результатом чого є ефективна педагогічна діяльність з використанням інноваційних методів і технологій навчання. Приділено увагу творчому потенціалу особистості та наголошено на важливості створення необхідних умов для його розвитку. Визначено сутність критичного мислення, що виявляється у здатності аналізувати, продукувати та організовувати, порівнювати, оцінювати різні явища та факти, що є надзвичайно важливим у професійній діяльності педагога. Розглянуто поняття інноваційного навчання, як процесу, що забезпечує емоційне включення та сприяє формуванню стійкого інтересу, що спонукає особистість до самоосвіти.

Висвітлено результати емпіричного дослідження інноваційного потенціалу педагогів закладів освіти за розробленим нами авторським опитувальником «Дослідження інноваційного потенціалу педагогів», за результатами якого визначається високий, середній та низький рівень інноваційного потенціалу. За результати дослідження визначено, що у переважної більшості педагогів середній рівень інноваційного потенціалу у професійній діяльності. Перспективою подальшого дослідження вбачаємо у розробці та впроваджені технологій розвитку інноваційного потенціалу педагогів.

ОСОБЛИВОСТІ ВИБОРУ ПРОФЕСІЇ ПСИХОЛОГА СТУДЕНТАМИ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2021-07-07T11:06:17+00:00

У статті розглянуто проблему вибору студентами закладів вищої освіти професії психолога, а також тих мотивів і чинників, що впливають на цей вибір. На основі аналізу емпіричних даних встановлено, що молодь, яка обирає професію психолога керується здебільшого внутрішніми мотивами, прагненнями до спілкування та допомоги іншим, а також побудови відповідної кар’єри за цією професією. З’ясовано, що при виборі спеціальності «Психологія» студентів найбільше приваблювала можливість особистісного розвитку, покликання і здібності до цієї професії. А основним чинником, що ускладнював вибір майбутньої спеціальності стала платіжна неспроможність їхніх родин. У статті встановлено, що студенти, обираючи професію психолога ще не володіють достатніми знаннями, уявленнями та професійною мотивацією, тому за час навчання у закладі вищої освіти переосмислюють своє ставлення до цієї професії.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА

2021-07-07T11:13:38+00:00

У статті розкрито погляди науковців на важливу складову професійно-педагогічної культури педагога – психологічну культуру. Доведено, що психологічна культура педагога характеризується складністю, інтегративністю, структурністю. Її компоненти – це різні властивості особистості, що вдосконалюються й формуютьсзід впливом загальної культури людини. Ступінь вияву основних психологічних властивостей і якостей є критерієм визначення рівня психологічної культури.

Встановлено, що психологічна культура, як показник високого рівня розвитку педагогічних здібностей, складається із глибоких знань із основ психології, володіння арсеналом діагностичних методик, всебічного вивчення особистісних і діяльнісних характеристик тих, кого навчають, комплексу професійно-значущих якостей і гуманістичного типу педагогічної свідомості.

Провідними елементами її є емпатія, рефлексія, інноваційно-творчі й комунікативні якості, що допомагають педагогу здійснювати особистісно-орієнтоване навчання й виховання учнів.

Встановлено, що психологічна культура є тільки однією гранню такого комплексного явища як професійно-педагогічна культура педагога. Наявність професійно значущих особистісних якостей, стиль діяльності педагога, його темпераменту, інші компоненти психологічної культури багато в чому сприяють ефективності роботи педагога, але не є визначальними. Особливість професійно-педагогічної культури полягає в її інтегрованості, складній структурній організації й існуванні системи багатопланових взаємин між її компонентами.

КОМПОНЕНТИ ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ ДО РОБОТИ З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

2021-07-07T11:18:38+00:00

У статті висвітлено актуальність підготовки майбутніх психологів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами. В роботі здійснено теоретичний аналіз понять «готовність», «діти з особливими освітніми потребами», «психологічний супровід». Також представленні компоненти професійної готовності майбутнього фахівця та показники готовності майбутнього психолога. У роботі проаналізовано негативні особистісні якості, що заважають формуванню готовності майбутніх фахівців та пріоритетні шляхи розвитку компонентів готовності.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТРЕВЕЛОГ : ПОХОДЖЕННЯ ТА ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК

2021-07-07T19:04:45+00:00

У статті представлено аналіз психолого-педагогічних досліджень щодо історії виникнення психологічних тревелогів. Висвітлено зміст поняття тревелог як форми творчого субєктивно- емоційного освоєння фізичного або психічного простору шляхом переміщення в ньому . Розглянуто поняття тревелогу як одної з найдавніших форм творчості людини. Розкрито елементи травелогу:чужий національний наратив . Тревелог повинен пропонувати погляд зсередини – уявлення про чуже нам місце від людей, які там живуть;свій національний наратив, характер, темперамент. Через спостереження чужого наративу та порівнняння з власним, можна краще зрозуміти та відчути свій;політична проблематика. Порівняння «своє-чуже» неминуче веде до політичних висновків. Необов’язково акцентувати на суто політичних питаннях, краще показати, як впливає інша форма правління на виразні особливості життя людей та культурний феномен цієї країни, етнопсихологію;побутова панорама. Гумус, на якому виростає тревелог – це побут країни – звички, страви, одяг, преференції в уявленнях тощо;злам стереотипів. Чим більше ми дізнаємося, тим більш «захитаними» стають типові погляди, й сталі стереотипи піддаються сумнівам;біографічна панорама. В тревелозі обов’язково повинен бути особистий погляд дослідника, що вирізняє його серед інших.

Проаналізовано, що емотивні конструкції свідчать, що дослідник моделює образ дороги крізь призму сприйняття аномальності часу, за умов викривленого континууму. У такий спосіб розкриває модель часово-просторового континууму, позначеного втратою сенсу свого існування, свій обсяг і значення для «Я»-его. Психологічна творчість освітлює синтез поглядів, переконань, принципів, оцінок, життєві позиції, програми поведінки та діяльності дослідника. Доведено, що саме концепт «тревелог» з його архетипними елементами (Подорожній, Шлях, Пригода) виявляється найбільш «зручним» інструментарієм на даному етапі проникнення в сутність психічного (свідоме-несвідоме).

КОГНІТИВНО-ПОВЕДІНКОВА ТЕРАПІЯ ЯК МЕТОД КОРЕКЦІЇ САМОУШКОДЖЕНЬ ПІДЛІТКІВ

2021-07-07T19:12:21+00:00

У статті проаналізовано особливості самоушкоджень у підлітковому віці. Визначено рівень розповсюдженості проблеми самоушкоджень серед підлітків та встановлено основні вікові, соціальні та психологічні фактори, що провокують навмисні самоушкодження підлітками.

Виявлено особливості застосування когнітивно-поведінкової терапії як методу, що дозволяє працювати з ірраціональними, неадаптивними думками і переконаннями підлітка, та методу корекції ірраціональних стереотипів мислення і поведінки. Описано механізми, що забезпечують виникнення та підтримку неадаптивних стереотипів мислення та аутоагресивну поведінку особистості.

Процес роботи з аутоагресією в рамках когнітивно-поведінкової терапії охоплює чотири етапи: етап аналізу, що полягає у виокремленні складових проблеми самоушкодження та усвідомленні підтримувальних процесів та механізмів її виникнення; етап конфронтації, що полягає у критичному аналізі складових проблеми та пошуку шляхів її вирішення, альтернативних способів поведінки і мислення; етап експерименту, що полягає у перевірці на практиці нових способів мислення і поведінки; заключний етап, де підліток вчиться самостійно справлятись з різними ситуаціями використовуючи набуті знання та формувати нові поведінкові стереотипи. Були виявлені особливості корекційної роботи з аутоагресивною поведінкою підлітків та надані рекомендації, щодо реагування і роботи з підлітком, який завдає собі фізичної шкоди.

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ У СТАРШОКЛАСНИКІВ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ВЛАСНОГО ЗДОРОВ’Я

2021-07-07T19:22:14+00:00

Стаття присвячена виявленню особливостей ціннісного ставлення до здоров’я та визначенню шляхів формування ціннісного ставлення старшокласників до власного здоров’я. Автором розкрито сутність понять «цінність», «ціннісні орієнтації», «ціннісне ставлення», «здоров’я», «ціннісне ставлення до здоров’я». Встановлено, що структура ціннісного ставлення старшокласників до власного здоров’я включає когнітивний, емоційно-оцінний і поведінковий компоненти. Виявлено, що у старшокласників найбільш вираженим виявився когнітивний компонент, менш сформованим є емоційно-оцінний компонент, а найменш розвиненими виявилися практичний і поведінковий компоненти. З метою формування ціннісного ставлення старших школярів до здоров’я запропоновано здійснювати психолого-педагогічну роботу в наступних напрямах: робота з батьками учнів; робота з учителями, які навчають школярів; безпосередній вплив на ціннісну систему старшокласників.

УМОВИ УСПІШНОГО ОСВОЄННЯ РОЛІ МАТЕРІ ТА СТАНОВЛЕННЯ МАТЕРИНСТВА В ПСИХОЛОГІЧНОМУ КОНСУЛЬТУВАННІ ЖІНОК

2021-07-07T19:29:21+00:00

У статті представлені результати дослідження психологічних умов та охарактеризовані особливості психологічного консультування жінок-матерів, що сприяють успішному освоєнню ролі матері після народження першої дитини. У дослідженні взяли участь 85 матерів, що народили першу дитину (дітей). Вік дітей – від 5 до 25 місяців. З’ясовано, що важливе значення в процесі освоєння ролі матері мають три групи психологічних умов: рівень ригідності жінки, виправданість очікувань щодо материнства і ставлення до компонентів цієї ролі (виконання материнських функцій, ставлення до себе в ролі матері і емоційне ставлення до новонародженої дитини). Матері з високим рівнем ригідності оцінюють складність адаптації до народження дитини як найбільш високу. Мають труднощі у звиканні до змін, які пов'язані з народженням дитини, ті жінки, чиї очікування щодо материнства зазнали краху. Суб'єктивно вони переживають відмова від багатьох сфер життя, вимушену ізоляцію та зосередженість на дитині, рутинність та буденність перших місяців піклування про дитину. Труднощі, що пов'язані з турботою про немовля, легше переносять жінки, які з прийняттям ставляться до компонентів материнської ролі: до себе в ролі матері, материнських функцій і до самої дитини.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ ТА КОМУНІКАЦІЇ ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИЧНОГО СПЕКТРУ

2021-07-07T19:35:10+00:00

В статті проаналізовано деякі особливості розвитку та комунікації дітей з розладами аутичного спектру. Наголошено на тому, що у дітей з аутизмом порушена соціальна взаємодія, яка може бути прихованою в ранньому віці в формі прихованих недоліків в спільній увазі і реляційному реагуванні, що робить їх більш ізольованими. Констатовано, що для дітей з аутизмом характерними є такі риси як пасивність, відсутність інтересу до навколишнього. Також наголошено на тому, що на основі розуміння того, що комунікативні вміння у дітей з РАС самостійно не розвиваються, необхідно використання спеціальних корекційних технік для їх формування.

В результаті проведеного аналізу особливостей розвитку та спілкування дітей з аутизмом, відзначено, що процес формування комунікативних навичок у дітей з РАС, залежить від індивідуально-особистісних особливостей дитини, віку з якого почався процес формування комунікативних навичок і методичного інструментарію, який вибрав фахівець для роботи з дітьми. Також, підкреслено, що використання методів альтернативної комунікації для організації взаємодії з дітьми з РАС, сприяють налагодженню контакту між дітьми і дорослими. Зазначено, що за допомогою додаткової комунікації діти можуть висловлювати власні потреби, що значно полегшить розуміння і взаємодію дитини з оточуючими. Наголошено на тому, що процес інклюзивного навчання в України набирає оберти, тому більш глибоке вивчення особливостей розвитку та комунікації дітей з РАС, потребує їх подальшого детального дослідження та вдосконалення методів та прийомів їх розвитку.

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ПРОЯВУ СИНДРОМУ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ У МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ В УМОВАХ COVID-19

2021-07-07T19:39:37+00:00

В статі представлено і проаналізовано результати двох досліджень, в яких загалом брали участь 134 діючих медпрацівника, професійна діяльність яких у медичних закладах тривалий час відбувається в умовах пандемії COVID-19. За допомогою методики В.Бойко було діагностовано рівень емоційного вигорання та його структуру у медичних працівників в умовах початкового етапу розвитку пандемії COVID-19 у 2020р. та в процесі вже тривалої професійної діяльності в умовах пандемії (2021р.) Також проведений аналіз динаміки професійного вигорання в відділеннях безпосередньої та опосередкованої протидії COVID-19. Аналіз результатів нашого дослідження дозволяє зробити висновок про те, що ризик розвитку професійного вигорання серед медпрацівників, які безпосередньо протидіють COVID-19 внаслідок високого рівня розвитку синдрому емоційного вигорання , є надзвичайно високим – у 3-8 разів вищим, ніж серед медперсоналу, який працює в умовах, що не передбачає безпосередню протидію COVID-19. Дані показники підтверджуються рівнями статистичної достовірності результатів досліджень не тільки p≤0,05 , але й рівнями p≤0,01. Така картина визначає необхідність реалізації спеціальних психологічних заходів та атенційовано-спрямованої психологічної роботи серед даного контингенту медпрацівників.