Psychology Travelogs

ОСОБЛИВОСТІ САМОСТАВЛЕННЯ І СТАВЛЕННЯ БАТЬКІВ ДО СВОЇХ ДІТЕЙ З РОЗЛАДОМ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРА

2025-06-20T09:52:56+03:00

У статті висвітлюються особливості ставлення батьків до себе і своїх дітей з розладами аутистичного спектру. Показано, що матері і батьки мають різне ставлення до дитини з аутизмом. Сім’я відіграє важливу роль у формуванні та розвитку особистості дитини, усвідомленні нею свого місця в родині та суспільстві, ставлення до світу і до себе. Батькам, що виховують дітей з аутизмом, бракує необхідних знань про специфіку розладу, ефективні та дієві методи навчання, корекції поведінки дітей, способи взаємодії зі своїми дітьми. Такі родини потребують всебічної підтримки та допомоги, яка може і має бути вчасно надана, бо ефективність корекційного впливу залежить від якості функціонування сім’ї, благополуччя батьків, їхнього психологічного здоров’я.

ПСИХОЛОГІЧНІ ІНТЕРВЕНЦІЇ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС ВОЄННИХ ДІЙ

2025-06-20T10:33:05+03:00

Сучасні виклики, зумовлені військовими діями, значно впливають на психоемоційний стан студентської молоді, спричиняючи підвищену тривожність, стрес і зниження психологічної стійкості. Одним із головних чинників адаптації в кризових умовах є резильєнтність – здатність до успішного подолання труднощів, збереження психічного здоров’я та подальшого особистісного розвитку.

Метою дослідження є комплексне наукове обґрунтування ефективності психологічних інтервенцій, які сприяють підвищенню резильєнтності студентів в умовах воєнних дій. У процесі дослідження вивчено такі психологічні інтервенції: когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), майндфулнес-практики, елементи позитивної психотерапії, групові підтримувальні заходи, а також методи емоційно-фокусованої терапії. Результати дослідження підтверджують, що застосування комплексного підходу до психологічних інтервенцій сприяє підвищенню рівня резильєнтності студентів, зміцненню їхньої адаптивності та психологічного благополуччя в умовах воєнного конфлікту. Отримані висновки можуть бути використані для розробки програм психологічної підтримки студентської молоді в кризових умовах.

ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ВИНИКНЕННЯ ЗАЇКАННЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2025-06-20T10:49:06+03:00

У статті представлено одне з мовленнєвих порушень дітей дошкільного віку, а саме – заїкання, розкрито історію його розвитку і причини виникнення. Наголошено, що заїкання – це поліморфний розлад мовлення, порушення комунікації у вигляді дискоординації плавності, ритму, виникнення окремих запинань, повторів ряду звуків і складів унаслідок мовленнєвих судом через перенапруження чи стреси. Закцентовано, що найчисельнішою категорією, в якій спостерігається цей мовленнєвий дефект, часто є діти, які схильні до тривоги. Зокрема, діти, які часто стають свідком різноманітних сімейних конфліктів, в яких спостерігається підвищена судомна активність; діти із затримкою мовленнєвого розвитку; діти, батьки яких занадто суворі в їхньому вихованні; діти, які перенавантажені через проведення значної кількості часу в гаджетах і перед телевізором. Уточнено, що обізнаність про причини виникнення заїкання в людини, вчасне діагностування й одержання кваліфікованої допомоги сприяє усуненню цього мовного порушення та покращує життєдіяльність людини. Проаналізовано наукові підходи, зокрема, компетентнісний, системно-структурний, комунікативний, інтегративний, до вивчення зазначеного феномену. Закцентовано, що найбільше дослідники приділяють увагу комплексному підходу, який складається з лікування (терапевтичне, хірургічне, ортопедичне, психотерапевтичне), виховання і навчання, які взаємодоповнюють один одного. Визначено симптоми виникнення заїкання та його психологічні механізми (психоемоційна напруга, невпевненість у собі, страх мовлення, конфлікт між бажанням висловлюватись та страхом бути не зрозумілими оточуючими людьми, авторитарний стиль виховання тощо). Схарактеризовано причини, що визначають симптоматику виникнення заїкання.

ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПІДЛІТКІВ ЯК УМОВИ ГАРМОНІЙНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ Й ЕФЕКТИВНОЇ АДАПТАЦІЇ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

2025-06-20T11:06:16+03:00

У статті розглянуто проблему формування цифрової компетентності підлітків як важливого чинника гармонійної соціалізації та ефективної адаптації до умов сучасного інформаційного суспільства. Особливу увагу приділено впливу вебресурсів на навчальну успішність школярів.

Уперше досліджено взаємозв’язок між рівнем цифрової компетентності та ефективністю соціалізації підлітків у цифровому середовищі; визначено позитивні впливи та ризики цифрової соціалізації; проведено педагогічний експеримент, який підтвердив позитивний вплив інтеграції вебресурсів у навчальний процес на успішність учнів.

Доведено, що цілеспрямоване формування цифрової компетентності сприяє успішній адаптації підлітків до вимог інформаційного суспільства, розвитку критичного мислення, комунікативних навичок та підвищенню мотивації до навчання. В експериментальній групі продемонстровано зростання залученості учнів, покращення засвоєння знань. Використання вебресурсів дозволило підліткам навчатись у власному темпі та вдосконалити вміння користуватися цифровими інструментами у навчанні; онлайн-інструкції та відеоуроки підвищили якість підготовки до практичних занять, а віртуальні симуляції доповнили реальний досвід.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ ТА МОТИВИ НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2025-06-20T11:16:27+03:00

У статті виокремлено теоретичні засади дослідження соціально-психологічної адаптації здобувачів закладу вищої освіти та їхньої навчальної мотивації. Розкрито структуру соціально-психологічної адаптації особистості, надано опис навчально-професійної діяльності здобувача закладу вищої освіти, системи мотивів навчальної діяльності. Відображено основні ознаки та умови соціально-психологічної адаптації особистості здобувача закладу вищої освіти. В емпіричному дослідженні виявлено відмінності показників соціально-психологічної адаптації та мотивів навчальної діяльності здобувачів закладу вищої освіти. У результаті емпіричного дослідження встановлено, що навчально-професійна діяльність спонукається різними мотивами: соціальними, комунікативними, професійними, навчальними тощо. Найбільшу значущість для здобувачів закладу вищої освіти мають соціальні та професійні мотиви, а менш цінними є навчально-пізнавальні. Встановлено статично значущі зв’язки між показниками соціально-психологічної адаптації та мотивами навчально-професійної діяльності: комунікативними, навчально-пізнавальними та мотивами престижу.

ДО ПИТАННЯ МЕТОДОЛОГІЇ ПСИХОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

2025-06-20T11:26:37+03:00

У статті розглядаються особливості художньої творчості, які породжують значні проблеми для її психологічного дослідження. Виявляються причини неефективності існуючих методів психологічного дослідження образотворчого мистецтва.

Аналізуються можливості подолання цих труднощів, намічаються шляхи для застосування більш ефективної методології психологічних досліджень.

Резюмується, що існує потреба у впровадженні нових методів психологічного дослідження образотворчого мистецтва, які включали б глибокий аналіз базисних принципів художнього процесу, використовували б міждисциплінарні підходи, емпатію, психологічний аналіз візуальних елементів, наявних у готовому творі, та максимально враховували б особливості творчості в цій галузі.

ВИТОКИ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ: ЕПОХА ПРОСВІТНИЦТВА

2025-06-20T11:37:57+03:00

Незважаючи на стрімкий розвиток досліджень у сфері емоційного інтелекту, його історичне коріння залишається недостатньо вивченим. Мислителі епохи Просвітництва, прагнучи об’єднати розум і почуття, заклали важливі філософські засади, які сьогодні можна розглядати як ранні форми концепції емоційного інтелекту.

Так, Б. Франклін і Вольтер наголошували на важливості використання емоцій для самовдосконалення і суспільного блага. Д. Юм стверджував, що саме емоції, а не розум, лежать в основі людської природи, а їхнє розуміння потрібне для формування моралі та уникнення ірраціональної поведінки. Ж.-Ж. Руссо підкреслював роль почуттів у становленні особистості та гармонії з природою, вважаючи, що внутрішня чутливість сприяє моральному розвитку. А. Сміт наголошував на значущості почуттів у міжособистісних відносинах, розглядаючи симпатію як ключ до формування довіри і громадського порядку. Він вважав, що здатність співпереживати іншим необхідна для формування соціальних норм. І. Кант і Д. Локк зосередили увагу на контролі та управлінні емоціями. Обидва мислителі вважали, що розум має спрямовувати емоції, забезпечуючи внутрішню гармонію і доброчесну поведінку.

Таким чином, філософія Просвітництва являє собою важливу інтелектуальну передумову до появи ідеї емоційного інтелекту. Мислителі тієї епохи наголошували на значущості емоцій не лише як джерела моралі, а й як інструменту особистісного розвитку та соціальної взаємодії. Усвідомлення, управління, використання та розуміння емоцій – ці ключові аспекти сучасного емоційного інтелекту мають глибоке історичне коріння, яке сягає мислителів епохи Просвітництва. Вивчення їхніх поглядів дає змогу не тільки краще зрозуміти природу емоційного інтелекту, а й розширює горизонти гуманітарного знання, пов’язуючи психологію з філософією, етикою та історією.

РОЗВИТОК МЕТАКОГНІТИВНИХ НАВИЧОК ЯК ЧИННИК ЕФЕКТИВНОГО НАВЧАННЯ ПРОГРАМУВАННЮ У ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

2025-06-20T12:15:48+03:00

У статті розглянуто роль метакогнітивних навичок у підвищенні ефективності навчання програмуванню. Здійснено аналіз понять «метакогніція» та «метакогнітивна компетентність», визначено їхній вплив на саморегуляцію, планування, самоспостереження та рефлексію. Показано, що розвиток цих навичок сприяє кращому засвоєнню алгоритмічного мислення та вирішенню задач. Проаналізовано ефективність таких стратегій, як рефлексивні щоденники, самоперевірка та аналіз помилок. Наведено результати дослідження, що підтверджують зв’язок між рівнем метакогнітивної компетентності та успішністю студентів. Зроблено висновок про доцільність інтеграції метакогнітивного підходу в навчання програмуванню.

ПОНЯТТЯ САНОГЕННОГО МИСЛЕННЯ В ІСТОРИКО-НАУКОВІЙ РЕТРОСПЕКТИВІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ

2025-06-20T12:43:38+03:00

У статті здійснено історико-науковий аналіз еволюції поняття саногенного мислення в контексті психологічної науки ХХ–ХХІ століть. Дослідження охоплює ключові теоретичні розвідки, зокрема когнітивний, гуманістичний та позитивний напрями, що заклали основи для розуміння саногенного мислення як інструменту підтримки психічного здоров’я. Акцентовано внесок провідних учених: А. Бека, А. Елліса, М. Селігмана, А. Гільман, а також концепції салютогенного підходу А. Антоновського, в яких було визначено саногенне мислення як інтегративний феномен, що поєднує раціонально-когнітивні, емоційно-регулятивні та особистісно-ціннісні компоненти. Саногенне мислення розглядається як система, спрямована на збереження психоемоційної рівноваги, зниження стресу та оптимізацію адаптації до життєвих викликів. На противагу позитивному мисленню, яке фокусується на оптимізмі, саногенне передбачає конструктивну роботу з негативними емоціями через саморефлексію, когнітивну реструктуризацію та управління внутрішніми ресурсами. Окрему увагу приділено розвитку концепції в українській науці, зокрема працям О. Осадько, Т. Кириленко та А. Гільман, які розширили зміст саногенного мислення, додавши до нього діалогічні інтенції, саногенну рефлексію та зробили акцент на соціальну адаптацію. Підкреслено роль саногенного мислення у формуванні стресостійкості, профілактиці психосоматичних розладів та підтримці психічного здоров’я в умовах сучасних викликів, зокрема соціальних криз та війни. Поняття саногенного мислення розглядається як інтегративна категорія, що поєднує раціонально-когнітивні, емоційно-регулятивні та особистісно-ціннісні компоненти, які сприяють психічній саморегуляції та збереженню психічного здоров’я особистості в умовах стресу. Визначено етапи еволюції уявлень про саногенне мислення та охарактеризовано наукові здобутки, які стали методологічною основою для сучасного розуміння цього типу мислення в психології. Увага зосереджена на гуманістично-антропоцентричній парадигмі мислення. У статті доводиться, що саногенне мислення є важливим об’єктом наукового аналізу як у теоретичному, так і в прикладному вимірі, зокрема в контексті психологічної профілактики, психотерапії та психічного розвитку особистості.

ПРИЧИНИ ПРОЯВІВ ДЕПРЕСИВНИХ СТАНІВ У ПІДЛІТКІВ: ПРОФІЛАКТИКА, ПСИХОКОРЕКЦІЯ ТА ПСИХОЛОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ В УМОВАХ ВІЙНИ

2025-06-22T08:58:13+03:00

У статті розглядається проблема депресивних розладів у підлітковому віці, яка набуває дедалі більшої актуальності в умовах сучасних соціальних трансформацій. Проаналізовано підходи вітчизняних та зарубіжних дослідників до вивчення причин, симптоматики та вікової специфіки депресивних станів у підлітків. Окрему увагу приділено питанням ранньої діагностики депресії, її проявам на різних вікових етапах дитячого розвитку, а також труднощам і помилкам у розпізнаванні цього психологічного розладу в підлітковому віці. На основі аналізу наукових джерел запропоновано напрями вдосконалення профілактичної та психокорекційної роботи з підлітками, які перебувають у депресивному стані. Зроблено висновок про необхідність комплексного підходу до вивчення й подолання підліткової депресії із залученням сім’ї, школи та фахівців з психологічної допомоги.

ПРОЯВИ НЕГАТИВНИХ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ: ПРИЧИНИ, ОСОБЛИВОСТІ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

2025-06-22T09:12:21+03:00

Стаття присвячена дослідженню проявів негативних психічних станів у юнацькому віці, їх причин, особливостей та можливих шляхів подолання. Розглядаються основні фактори, що впливають на психічне здоров’я молоді, такі як: соціальний тиск, конфлікти, академічні навантаження та зміни в емоційно-психологічному стані. Особлива увага приділяється специфічним проявам тривожності, депресії, агресивності та апатії в юнацькому віці. Окреслено шляхи психологічної підтримки, включаючи розвиток емоційної стійкості, психокорекційні програми та важливість здорового способу життя. Окремо розглянуто вплив сучасних технологій та соціальних мереж на психічне здоров’я молоді. Стаття також звертає увагу на важливість створення сприятливого соціального середовища як в освітніх закладах, так і в сім’ї для збереження психічного здоров’я молоді.

ПОХОДЖЕННЯ «Я»: ВІД АНТИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ ДО ЗАРОДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ

2025-06-22T09:24:09+03:00

Питання про походження «Я» – внутрішнього суб’єкта, що усвідомлює самого себе – залишається недостатньо дослідженим, особливо з точки зору його історичного становлення. У сучасній психології «Я» сприймається як щось самоочевидне: як центр свідомості, осмислення й переживань. Проте шлях до такого розуміння був тривалим і складним, охоплюючи філософські, релігійні й культурні форми самопізнання.

Вже в античності філософи ставили питання про природу мислення, самосвідомості та внутрішньої рефлексії. У християнській філософії акцент зміщується на духовне самопізнання. Августин бачить «Я» як простір зустрічі з Богом, а середньовічні мислителі розвивають ідею внутрішньої душі як образу Божого, унікального й безкінечного за потенціалом. Людина мислиться як істота, здатна в собі самій знайти істину. Епоха Відродження проголошує гідність і свободу людини, здатної формувати себе самостійно. З’являється нове бачення особистості як автономного суб’єкта, що має власну цінність і внутрішню глибину. Людина більше не просто відображення Божого порядку, а активний співтворець світу. У епохи Просвітництва і Романтизму «Я» стає основою знання. Локк пов’язує особистість із пам’яттю й безперервністю свідомості, Юм критикує ідею постійного суб’єкта, вважаючи його звичним узагальненням мінливих вражень, Кант вводить поняття трансцендентального суб’єкта. Фіхте й Шеллінг розглядають «Я» як творчу силу, що формує як внутрішній, так і зовнішній світ. Шопенгауер у свою чергу висуває модель, де суб’єктом керує не розум, а сліпа воля, що визначає нашу поведінку.

Таким чином, ідея «Я» не виникла раптово – вона розвивалась протягом століть: від античної метафізики до філософії Нового часу, від духовного самопізнання до психології особистості. Це складна, багатовимірна концепція, яка формувалась у діалозі між досвідом, думкою та культурною традицією.

ФЕНОМЕН ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ ТА ЙОГО МІСЦЕ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

2025-06-22T09:37:48+03:00

У статті проаналізовано феномен життєвої компетентності як одну з ключових якостей особистості майбутніх психологів. Описано сутність понять «компетенція», «компетентність» і «життєва компетентність», розкрито їх взаємозв’язок з професійною діяльністю. Акцент зроблено на важливості формування когнітивної, емоційної, соціальної та комунікативної компетентностей, здатності до рефлексії, саморозвитку й ефективної взаємодії. Представлено теоретичні моделі (Бандура, Маслоу, Роджерс, Еріксон), що розкривають життєву компетентність як здатність адаптуватися до змін, приймати рішення, діяти ефективно. Обґрунтовано необхідність інтеграції життєвої компетентності в систему підготовки психологів.

ВЕРБАЛЬНИЙ ЕФЕКТ СМИСЛОВОГО ЗАВЕРШЕННЯ

2025-04-13T17:47:00+03:00

Мета дослідження – встановити особливості вербальної динаміки у зв’язку з процесом осмислення інформації. З’ясовано, що у динаміці вербальна активність респондентів зростає у всіх вікових групах, особливо у групі юнаків, однак знижується у віковому аспекті. Вербальна активність та смислове навантаження виявились прямо, але недостатньо сильно взаємопов’язаними. Цей зв’язок коливається з віком і має більш виразну тенденцію на початку виконання когнітивного завдання, тоді як наприкінці завдання така тенденція слабшає. Групи юнаків і молоді виявляють найбільш стабільні результати вербальної продуктивності та смислового навантаження. Молодші групи досліджуваних виявляють вищі показники когнітивної продуктивності, яка має тенденцію до зростання, тоді як старші вікові групи більш варіабельні.

ПСИХОЛОГІЧНА СТІЙКІСТЬ МОЛОДІ ДО ВПЛИВУ МАНІПУЛЯЦІЙ В РЕКЛАМНОМУ КОНТЕНТІ: ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

2025-06-22T09:58:06+03:00

У статті досліджується проблема маніпулятивного впливу реклами на психіку молоді в умовах зростаючої комерціалізації та зниження етичних стандартів рекламного дискурсу. Аналізуються сучасні стратегії психологічного впливу в рекламі, такі як апеляція до емоцій, використання соціального тиску, FOMO, ефект дефіциту тощо. Емпіричне дослідження, проведене на базі Уманського державного педагогічного університету, охоплює оцінку рівня гіпнабельності студентів як показника психологічної стійкості до рекламного впливу. Виявлено, що, попри декларовану байдужість до реклами, значна частина респондентів демонструє підвищену чутливість до її маніпулятивних механізмів. Отримані результати засвідчують необхідність розвитку критичного мислення та рекламної грамотності серед молоді.

АВТОРСЬКА ПСИХОЛОГІЧНА МЕТОДИКА ДІАГНОСТИКИ ЕМОЦІЙНОЇ БАЙДУЖОСТІ ПОДРУЖЖЯ

2025-06-22T10:11:21+03:00

У статті розкрито процес та результати розроблення і апробації авторської психологічної методики «Діагностика емоційної байдужості між подружжям» (ДЕБП). Виокремлено ознаки кризи емоційної байдужості між партнерами. На основі змістовної характеристики емоційної байдужості подружжя та ознак її сконструйовано тестові твердження. За результатами структурного аналізу емоційної байдужості шлюбних партнерів твердження опитувальника відображають 6 шкал: бажання турбуватися про партнера; захоплення партнером; інтерес, увага до партнера; інтимна та сексуальна байдужість; негативні емоції та негативні стани; сумнів у виборі партнера.

ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНА ПОВЕДІНКА ЯК ПРОЯВ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ СІМЕЙНИХ СИСТЕМ

2025-06-22T10:52:32+03:00

У статті здійснено теоретико-психологічний аналіз здоров’язбережувальної поведінки як прояву психологічної резильєнтності сімейної системи в умовах життєвих криз. Обґрунтовано її системний характер, що формується через міжособистісну взаємодію в родині. Резильєнтність розглядається як внутрішній ресурс адаптації, який підтримує цілісність сім’ї та психосоматичне благополуччя її членів. Визначено структурні компоненти резильєнтності (когнітивний, емоційний, поведінковий, комунікативний) як умови для розвитку мотивацій, підтримки та спільних рішень щодо збереження здоров’я. Запропоновано концептуальну модель взаємозв’язку між психологічною резильєнтністю сім’ї та здоров’язбережувальною поведінкою, яка пояснює механізми їх взаємної детермінації.

ДИНАМІКА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ І МОТИВІВ УЧІННЯ ЗДОБУВАЧІВ ЗВО З ОБМЕЖЕНИМИ ФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ

2025-06-22T11:04:53+03:00

У статті проаналізовано дослідження інклюзивної вищої освіти; показано, що засади проектування адаптивних дисциплін, спрямованих на подолання здобувачами з обмеженими фізичними можливостями їхніх когнітивних дефіцитів, є недостатньо розробленими. Дослідження виявило значущі відмінності між здобувачами зі значною втратою слуху, слабочуючими та представниками інших нозологій за мотивами престижу та трьома параметрами соціально-психологічної адаптації. Показано, що значуще зниження мотивації учіння відбувається у здобувачів з обмеженими фізичними можливостями від 1-го курсу до 3-го. У здобувачів 3-го курсу перестає бути значущим зв'язок мотивів творчого саморозвитку та загальної адаптивності, прийняття інших і внутрішнього контролю. Дані психолого-педагогічного моніторингу дозволяють дати рекомендації щодо проектування змісту адаптивних дисциплін і практик для здобувачів з обмеженими фізичними можливостями.

ГЕНДЕРНИЙ ПАРИТЕТ: ПРОГАЛИНИ ТА ЗДОБУТКИ

2025-06-22T11:21:02+03:00

Дослідження передбачало вивчення та висвітлення соціально-психологічних проблем, пов’язаних із питанням гендерного паритету. Зауважено, що проблема не нова, адже розглядалась у працях чималої кількості науковців та митців минулого й сьогодення, але суспільні трансформації несуть нові виклики.

Нами окреслено генезу гендерного паритету на теренах України, висвітлено психологічний портрет жінки через аналіз творів класиків української літератури.

У доробку розглянуто нормативно-правову базу щодо гендерної рівності з її здобутками та прогалинами (декларативність чималої кількості законодавчих актів), продемонстровано динаміку гендерного балансу в державних та політичних інституціях. Надано рекомендації щодо оптимізації гендерної політики, наведено в якості прикладу систематичну та фундаментальну роботу фахівців Хмельницького національного університету.

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ПСИХОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ ДІЯЛЬНОСТІ ІТ-ФАХІВЦІВ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

2025-06-22T11:39:49+03:00

У статті проаналізовано сучасні концептуальні підходи та методичні прийоми психологічного аналізу професійної діяльності ІТ-фахівців, які охоплюють операціональний, мотиваційний і регуляторний вектори дослідження. Виокремлено шість провідних концепцій та систематизовано 13 груп методів – від вивчення документації до алгоритмічного аналізу й експериментальних психофізіологічних підходів. Обґрунтовано доцільність застосування системної професіографії, що враховує психологічні, технічні, соціальні та санітарно-гігієнічні чинники діяльності ІТ-фахівця.

ЛЮДСЬКИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК МНОЖИННА СИСТЕМА: НЕЙРОПСИХОЛОГІЧНИЙ ПЕРЕГЛЯД УНІТАРНОЇ МОДЕЛІ

2025-06-22T11:56:38+03:00

Стаття досліджує концепцію інтелекту, критично переглядаючи традиційне уявлення про нього як унітарну когнітивну здібність, що вимірюється за допомогою IQ-тестів. Автори обґрунтовують мультисистемний підхід, який враховує незалежність різних когнітивних функцій, їхню нейропсихологічну організацію та соціокультурну детермінованість. Особливу увагу приділено порівнянню людського та штучного інтелекту: підкреслюється, що алгоритмічні моделі, хоча й демонструють високу ефективність у виконанні специфічних завдань, не здатні відтворювати свідомість, емоції та моральні судження. Висвітлюється роль мультисистемного підходу в освіті та психодіагностиці, що сприятиме точнішому розумінню когнітивних процесів, їхньої індивідуальної варіативності та механізмів адаптації інтелекту в умовах технологічних змін.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАХИСНОЇ ПОВЕДІНКИ ПЕДАГОГІВ ІЗ РІЗНИМИ РІВНЯМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ

2025-06-22T12:07:53+03:00

Представлено матеріали дослідження, метою якого було виявлення особливостей психологічних захистів і копінг-стратегій у педагогів із різними рівнями психологічного благополуччя. Зазначається, що психологічне благополуччя тісно пов’язане із психічним здоров’ям людини, причому останнє розуміють насамперед як здатність до адаптації до соціальних змін і до самореалізації. Спираючись на отримані дані та на роботи інших авторів, можна зазначити, що переважання копінг-стратегій, спрямованих на розв’язання складної ситуації або на уникнення, може бути важливим чинником психологічного благополуччя педагогів. Проведене дослідження дозволило зробити висновки, що педагоги із різними рівнями психологічного благополуччя можуть відрізнятися за психологічними захистами та копінг-стратегіями.

ЧИННИКИ МОТИВАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2025-06-22T12:18:11+03:00

У статті здійснюється теоретичне вивчення проблематики мотиваційного забезпечення освітнього процесу у закладах вищої освіти. Охарактеризовано мотивацію як багатофакторне, динамічне утворення, що формується під впливом як внутрішніх особистісних чинників, так і соціально-педагогічного контексту.

Доведено, що навчальна діяльність є полімотивованою, оскільки активність учня має різні джерела. Проаналізовано види джерел активності: внутрішні, зовнішні та індивідуальні.

Зазначено, що до основних характеристик навчальної мотивації відносять стійкість та динамічність. Домінуючі внутрішні мотиви визначають стійкість навчальної мотивації, ієрархію її основних підструктур. Соціальні мотиви зумовлюють постійну динаміку спонукань.

Наведено результати дослідження мотивації навчальної діяльності студентів. Виявлено структуру, динаміку та зміну ієрархії мотивів навчальної діяльності студентів у процесі навчання.

РЕЗИЛЬЄНТНІСТЬ ЯК ПСИХОЛОГІЧНИЙ РЕСУРС ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ

2025-06-22T12:33:08+03:00

У статті досліджується резильєнтність як ключовий психологічний ресурс військовослужбовців під час війни. Резильєнтність визначається як здатність адаптуватися до стресових умов та відновлюватися після травматичних подій. Охарактеризовано види резильєнтності: фізична, психологічна, емоційна та соціальна. Проаналізовано вплив бойових стресорів, фізичних і психоемоційних навантажень на психологічний стан військових. Наведено результати діагностики рівня стійкості військовослужбовців за допомогою шкали CD-RISC-10 та особистісних ресурсів військовослужбовців за методикою «Особистісні ресурси» (О. Савченко, С. Сукач). Окреслено рекомендації щодо впровадження програм психологічної підтримки.

САМОРЕГУЛЯЦІЯ ЯК КЛЮЧОВА ПСИХОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА

2025-06-22T12:46:53+03:00

У статті розкрито значення саморегуляції як ключової психологічної компетентності майбутнього соціального працівника. Обґрунтовано важливість емоційної, поведінкової та когнітивної складових саморегуляції для ефективної діяльності в складних соціальних умовах. Охарактеризовано основні механізми її розвитку: саморефлексію, самомотивацію та контроль стресу. Виокремлено роль практичного навчання як середовища закріплення навичок саморегуляції. Описано психолого-педагогічні умови її формування. Встановлено зв’язок між рівнем саморегуляції та професійною стійкістю, а також окреслено напрями подальших досліджень, які вбачаються у вдосконаленні методичних засобів оцінювання саморегуляції, розробленні спеціальних освітніх програм, спрямованих на її розвиток, а також у міждисциплінарному аналізі феномену саморегуляції в контексті професійної підготовки фахівців соціальної сфери.

ЗБЕРЕЖЕННЯ РЕСУРСНОГО СТАНУ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2025-06-22T13:10:45+03:00

У статті здійснено теоретичний аналіз структурних особливостей, характеристик та параметрів ресурсного стану особистості здобувачів вищої освіти. Доведено, що ресурсний стан слід розглядати як психоемоційний і мотиваційний феномен, який має такі властивості: особистісну спрямованість, позитивну забарвленість і здатність до регенерації. Розроблено визначення ресурсного стану особистості, яке трактується як мотиваційний стан-переживання, зумовлений усвідомленими трансформаціями у ставленні до іншої особи, що проявляється в реалізації психологічної готовності до надання підтримки.