СТРЕСОСТІЙКІСТЬ ЯК СКЛАДОВА САМОЗБЕРЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ
DOI:
https://doi.org/10.31891/PT-2023-2-17Ключові слова:
стрес, професійний стрес, стресостійкість, емоційна стійкість, здоров’я, психічне здоров’я, амозбереження здоров’я, здоров’язберігаючі технологіїАнотація
У статті розкрито актуальність проблеми стресостійкості як складової самозбреження психічного здоров’я та здоров’я фахівця соціономічного профілю. Здійснено теоретичний аналіз праць українських психологів-науковців з проблеми стресу, стресостійкості, емоційної стійкості фахівців, здоров’язбереження та самозбереження. Описано важливість підвищення рівня стресостійкості та емоційної стійкості фахівців сфери людина-людина для покращення їх ефективності й правильності вирішення професійних завдань, мінімізації робочого стресу та покращення їх психічного стану. Досліджено важливість впровадження здоров’язберігаючих технологій, просвітницьких, корекційних та навчальних заходів для самооздоровленя та самозбереження психічного здоров’я фахівцями соціономічного профілю. Уточнено сутність понять: стрес, стресостійкість, емоційна стійкість, емоційне вигорання, психічне здоров’я, самозбереження та здоров’язбережувальні технології.
Визначено, що стресостійкість та емоційна стійкість є важливими складовими психічного здоров’я фахівця, адже в сучасних умовах спеціалісти соціономічного профілю стикаються з різними дистресами на роботі, погіршенням умов праці, психосоматичними наслідками стресу. Приділено увагу впливу емоційного чинника стресу на здоров’я фахівця соціономічного профілю. Визначено, що стресостійкість та емоційна стійкість є прямопропорційними до якості психічного здоров’я фахівця та його професійної діяльності. Розглянуто поняття стресостійкості та емоційної стійкості як складових самозбереження.
Висвітлено результати емпіричного дослідження рівня стресостійкості та емоційної стійкості за розробленими методиками. За результати дослідження визначено, що переважає середній рівень стресостійкості та емоційної стійкості серед фахівців соціономічного профілю, що свідчить про наявність проблем з якість психічного здоров’я та необхідністю до самозбереження. Перспективою подальшого дослідження вбачаємо у впровадженні та розробці здоров’язберігаючих технологій, тренінгів самооздоровлення та самозбереження у закладах для навчання фахівців соціономічного профілю.
