САМОМОТИВАЦІЙНА КОМПЕТЕНЦІЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ДИСТАНЦІЙНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ У ВОЄННИЙ ЧАС

Анотація

У статті здійснено теоретичний аналіз сутності та структури самомотиваційної компетенції здобувачів вищої освіти дистанційної форми навчання в умовах воєнного стану в Україні. Актуальність дослідження зумовлена трансформаційними процесами в системі вищої освіти країни, релокацією закладів вищої освіти, а також підвищеним рівнем психоемоційного навантаження на студентів, що спричинено умовами невизначеності, небезпеки та стресу. Обґрунтовано, що самомотивація виступає ключовим чинником ефективної самоорганізації, саморегуляції. Проаналізовано основні внутрішні та зовнішні чинники формування самомотиваційної компетенції, серед яких провідну роль відіграють ціннісно-смислові орієнтації особистості. Визначено значення суб’єкт-суб’єктної взаємодії між учасниками освітнього процесу як умови формування самоефективності та підтримання мотиваційної активності студентів ЗВО. Розкрито особливості впливу внутрішньої та зовнішньої мотивації на навчальну діяльність здобувачів освіти, їх адаптацію до дистанційного формату навчання та рівень академічної успішності. З’ясовано, що внутрішня мотивація забезпечує більш стійку навчальну активність і сприяє глибшому засвоєнню знань, тоді як зовнішня мотивація виконує допоміжну регулятивну функцію. Особливу увагу приділено трансформації мотиваційної сфери студентів у процесі навчання, а також ролі апостеріорного досвіду як чинника розвитку самомотивації. Доведено, що позитивний і негативний досвід за умов адекватної рефлексії сприяє формуванню адаптивних стратегій поведінки, підвищенню рівня резильєнтності та оптимізації використання психоемоційних ресурсів особистості в умовах воєнного сьогодення.