ПСИХОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА І ДОПОМОГА В КРИЗОВИХ МАСОВИХ СИТУАЦІЯХ: НОВІ ВИКЛИКИ ПУБЛІЧНОГО ПРОСТОРУ

Анотація

У статті висвітлюються особливості психологічної діагностики та надання допомоги в умовах масових кризових ситуацій, які суттєво трансформують публічний простір та психоемоційний стан населення. Актуальність теми зумовлена зростанням кількості соціальних, природних і техногенних катастроф, пандемій, воєнних конфліктів, що охоплюють великі групи населення і мають далекосяжні наслідки для колективної та індивідуальної психіки. Автори акцентують увагу на нових викликах, які постають перед фахівцями психологічної допомоги в умовах інформаційного перевантаження, динамічної зміни середовища, дестабілізації звичних соціальних зв’язків і загального зростання тривожності в суспільстві. У роботі проаналізовано сучасні теоретичні підходи до розуміння психологічної кризи, зокрема поняття «кризова життєва ситуація» як специфічного стану особистості, що характеризується втратою контролю, нездатністю до ефективної саморегуляції та потребою у зовнішній підтримці. Детально розглянуто методи психологічної діагностики у масових кризових ситуаціях, особливо в контексті роботи з великими групами осіб у відкритому (публічному) просторі. Окреслено особливості використання експрес-методів діагностики, скринінгових інструментів, психометричних опитувальників та інтерв’ю, адаптованих до швидкозмінних і високоризикованих умов. Окрема увага приділена копінг-стратегіям, які застосовуються як постраждалими, так і спеціалістами в кризових обставинах. На основі аналізу вітчизняних і зарубіжних джерел проілюстровано ефективність стратегій емоційного дистанціювання, соціальної підтримки, духовних практик, когнітивної реструктуризації та поведінкової активності як способів подолання стресу і мобілізації внутрішніх ресурсів особистості. Підкреслено важливість розвитку професійної компетентності психологів щодо надання першої психологічної допомоги в публічному просторі – на вокзалах, в укриттях, евакуаційних центрах, онлайн-просторах тощо. У статті наголошується на необхідності переосмислення ролі публічного простору як не лише фізичного, але й комунікаційного середовища, в якому здійснюється психологічна інтервенція. Автор підкреслює, що ефективність допомоги залежить від здатності фахівців швидко адаптуватися до умов, встановити контакт із різнорідною аудиторією, забезпечити безпечну атмосферу та етичність втручання. Також окреслено перспективи впровадження інноваційних цифрових інструментів (мобільні додатки, чат-боти, телемедичні платформи) для діагностики та підтримки в режимі реального часу.