САМОРЕГУЛЯЦІЯ ЯК КЛЮЧОВА ПСИХОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА
DOI:
https://doi.org/10.31891/PT-2025-2-25Ключові слова:
саморегуляція, соціальний працівник, психологічна компетентність, професійна підготовка, емоційна стійкість, освітнє середовищеАнотація
У статті розкрито значення саморегуляції як ключової психологічної компетентності майбутнього соціального працівника. Обґрунтовано важливість емоційної, поведінкової та когнітивної складових саморегуляції для ефективної діяльності в складних соціальних умовах. Охарактеризовано основні механізми її розвитку: саморефлексію, самомотивацію та контроль стресу. Виокремлено роль практичного навчання як середовища закріплення навичок саморегуляції. Описано психолого-педагогічні умови її формування. Встановлено зв’язок між рівнем саморегуляції та професійною стійкістю, а також окреслено напрями подальших досліджень, які вбачаються у вдосконаленні методичних засобів оцінювання саморегуляції, розробленні спеціальних освітніх програм, спрямованих на її розвиток, а також у міждисциплінарному аналізі феномену саморегуляції в контексті професійної підготовки фахівців соціальної сфери.