ПОНЯТТЯ САНОГЕННОГО МИСЛЕННЯ В ІСТОРИКО-НАУКОВІЙ РЕТРОСПЕКТИВІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ

Анотація

У статті здійснено історико-науковий аналіз еволюції поняття саногенного мислення в контексті психологічної науки ХХ–ХХІ століть. Дослідження охоплює ключові теоретичні розвідки, зокрема когнітивний, гуманістичний та позитивний напрями, що заклали основи для розуміння саногенного мислення як інструменту підтримки психічного здоров’я. Акцентовано внесок провідних учених: А. Бека, А. Елліса, М. Селігмана, А. Гільман, а також концепції салютогенного підходу А. Антоновського, в яких було визначено саногенне мислення як інтегративний феномен, що поєднує раціонально-когнітивні, емоційно-регулятивні та особистісно-ціннісні компоненти. Саногенне мислення розглядається як система, спрямована на збереження психоемоційної рівноваги, зниження стресу та оптимізацію адаптації до життєвих викликів. На противагу позитивному мисленню, яке фокусується на оптимізмі, саногенне передбачає конструктивну роботу з негативними емоціями через саморефлексію, когнітивну реструктуризацію та управління внутрішніми ресурсами. Окрему увагу приділено розвитку концепції в українській науці, зокрема працям О. Осадько, Т. Кириленко та А. Гільман, які розширили зміст саногенного мислення, додавши до нього діалогічні інтенції, саногенну рефлексію та зробили акцент на соціальну адаптацію. Підкреслено роль саногенного мислення у формуванні стресостійкості, профілактиці психосоматичних розладів та підтримці психічного здоров’я в умовах сучасних викликів, зокрема соціальних криз та війни. Поняття саногенного мислення розглядається як інтегративна категорія, що поєднує раціонально-когнітивні, емоційно-регулятивні та особистісно-ціннісні компоненти, які сприяють психічній саморегуляції та збереженню психічного здоров’я особистості в умовах стресу. Визначено етапи еволюції уявлень про саногенне мислення та охарактеризовано наукові здобутки, які стали методологічною основою для сучасного розуміння цього типу мислення в психології. Увага зосереджена на гуманістично-антропоцентричній парадигмі мислення. У статті доводиться, що саногенне мислення є важливим об’єктом наукового аналізу як у теоретичному, так і в прикладному вимірі, зокрема в контексті психологічної профілактики, психотерапії та психічного розвитку особистості.